Нет статуса

Автор: ВЛАДИМИР ГРЕКУЛ
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2012-12-15 22:07:31
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Трагічність кохання

  Денний гомін розчинився згодом за
Говерлу,
Втомлено село  притихло і немов завмерло.
І зірки щось поховались, тиша залунала,
Ніч з напором владу взяла і запанувала.
Місяць вигляне краєчком і мерщій за
хмари,
І мовчать в селі собаки, мов бояться кари.
                            -----     ------
Дивний красень, синьоокий, двадцять три
годочка.
Однолітки його мають вже сини та й дочки,
І живе Їванко  з батьком у прекраснім домі.
Мама скоро вісім років, як на закордоні,
Приїжджає ненадовго та шле звідти  гроші,
Вже не дім, а повна чаша, бо гроші хороші.
Та раптово сонце згасло і став світ немилий
З повідомленням від мами десь посеред
днини.
Мама в трьох рядках Ївану коротко писала,
Що в неділю вийшла заміж любонька
Оксана.
                            -----     ------
Діти в стайню забігали - крики, шум
підняли,
Перелякані сусіди парубка знімали.
Серп шукали, щоб обрізать. Прокотився
галас.
За Ївана тільки взялись - і шнурок
пірвався.
Та Ївана підхопили, винесли, поклали
І не знали, що робити, всі хреститись стали.
Хтось приніс води святої і його скропили,
Тут Їван  поворушився, всі заговорили.
Хто молився, хто хрестився, та й притихли
трішки,
Тут  його занесли в хату і поклали в  ліжко.
По-сусідськи приглядати визвалась
Христина  
Випускниця цього року , хоч і ще дитина.
                            -----     ------
А в Ївана з серця рвались спогади життєві,
Ті, що щастям наповняли і для серця милі.
                            -----     ------
Він з Оксанкою здружився десь в
пятнадцять років
І з тих пір вони окремо не ступали й кроку.
Друзі трохи посміялись, та незгодом стихли,
Та й батьки якось відразу до обох
привикли.
Чорноброва, кароока, та струнка й висока,
Поселилась в серці хлопця назавжди й
глибоко.
І закохано сплітали із зірок віночок.
Він міг слухати безмежно срібний
голосочок.
Їх кохання захопило так несамовито,
Що в селі їх називали Ромео й Джульєтта.
                            -----     ------
Йшли роки. Ївана в квітні в армію
призвали.
Знепритомніла Оксана - ледве відкачали.
Біль розлуки для кохання - ляж хоч в
домовину,
Бо нагадує кохану все тобі  людину.
Та яке ж було там свято , щойно він
вернувся,
Як побачив свою ляльку - світ
перевернувся.
Він підняв її, мов піря і уста дівочі
Затремтіли в поцілунку, заблистіли очі.
І, здавалось - цьому щастю ні кінця, ні
краю,
Мов  закохані обоє десь посеред раю.
                            -----     ------
Час ішов. Оксани мама мала два інсульти,
А сама вона три роки вчилась в інституті.
І Їван здавав екзамен серед літа в спеку,
Тож чекав на результати з університету.
                            -----     ------
Якось він купив обручку і сказав Оксані -
Я кохаю тебе, люба, - ти скажи теж саме.
Та дзвіночком засміялась і сказала - боже,
Я такого ще не чула, та я тебе тоже !
І, щасливий до нестями, парубок промовив
-
Чи ти згідна йти за мене? - згідна за умови-
Ми з весіллям почекаєм - я тебе попрошу,
Треба маму підлічити й на весілля гроші.
І навчання, хоч заочне, та теж не
бесплатне,
Так що треба потерпіти і наш час настане.
- Ти за гроші не піклуйся - з грішми я
поможу,
Ти  скажи лиш скільки треба. - ні, я так не
можу.
Я в Італію збираюсь, там у мене тІтки,
І мені знайшли роботу - йду на заробітки.
Не зумів Їван розрадить, не зумів спинити,
він не знав, як далі  зможе без Оксани
жити.
І розлука вжилась в серце, та Бог є над
нами,
Бо  кохана там близенько біля  його мами.
Кожен день вони по скайпу вже після
роботи
Все докладно вповідали про свої турботи
І жалілись на розлуку і на гроші кляті,
Що ніяк не вистачає людям в кожній хаті.
Кожен день клялись про вічне і міцне
кохання
І на хвилю забувався смуток розставання.
                            -----     ------
Так в розлуці промайнули роки два в
надіях
І зненацька все пропало, вітер все розвіяв.
Я до Господа звертаюсь , що все бачить з
неба -
- Якже ж  жити і для чого і кому це треба?
Якщо вкрадено кохання, мрії про майбутнє,
Що з життям таким робити, як воно не
путнє ?
І на диво Бог промовив - доля, як колиска,
Не твоє було те щастя, а твоє вже близько.
Все  не просто так дається - треба все
пізнати -
Тоді будеш цінувати те, що будеш мати.
                            -----     ------
Голова вже прояснялась, тіло оживало,
Ось на ньому ворухнулось трохи
покривало,
Далі крісло заскрипіло шкіряної пісні
І тихенький плач почувся - плакав хтось у
кріслі.   
Ось донісся гомін з двору, сперечались
люди,
Щось закапало Їванові на розкриті груди.
Він здивовано розплющив гарні сині очі,
А над ним купались в сльозах радісні
дівочі ...

История cоздания стихотворения:

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 645

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 4.

Грета

Так всегда бывает,когда у ворот разлука...Ох уж эти заработки...С теплом,я.

2013-02-13 22:44:30

ВЛАДИМИР ГРЕКУЛ

что ж это Вас землячка на подвиг потянуло? такой стих осилить? сейчас прокручиваю его от начала до конца на странице и сам удивляюсь - как это меня угораздило?)))))))

2013-02-13 22:53:25

Грета

Целая баллада!!! Супер!!! С теплом и улыбками,я.

2013-02-13 22:54:59

Вика_Виршева

Я дочитала, Владимир=)) - легкий текст, народным языком изложен=))). Учитывая 25 лет в России - так вообще замечательно=)).



С Рождеством! Всего наилучшего!

2013-01-07 20:07:28

ВЛАДИМИР ГРЕКУЛ

спасибо, Вика, Вас тоже поздрвляю со всеми Новым годом и Рождеством Христовым! счастья Вам в жизни !

2013-01-10 10:17:11

Маргарита Шеверногая

Прочитала до кінця)))

До речі, читається легко. Написано цікаво. Та стиль зовсім не схожий на Ваш. Ближче до народних балад.

Не знаю, добре це чи погано, але цікаво.

Я теж пишу життєві історії, щоправда, прозою. Тому знаю, як важко розкривати сюжет, не забуваючи про надання твору художньої цінності.

2012-12-17 16:25:57

ВЛАДИМИР ГРЕКУЛ

як же ж Вам вистачило терпіння?)))) а написано під Шевченка, як і вірш СУМНА УКРАЇНА. різноманітність , думаю не вада)))

2013-01-10 10:13:27

Самадхи

Ціле оповідання:)) Отак воно буває, коли жінки на заробітках, а чоловіки вдома:)))))

2012-12-15 23:43:21

ВЛАДИМИР ГРЕКУЛ

невже Ви дочитали до кінця ? по чесному ?))))) я ще коли дописав - то подумав, що навряд чи хто дочитає до кінця. мені так здається, тим більше , що написано українською мовою, якої на сайті менше , чим російської.
дякую, що зівітали

2012-12-16 00:47:21

Самадхи

))

2012-12-16 23:11:09

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений