Автор: Валентина Рижская
Тема:Стихи для детей
Опубликовано: 2013-06-02 10:26:18
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Дві квітки

     «О щастя жити,  купатись в сонці
І квітку виростить в саду!»
                                      ( Автор)
Я бачила, стара бабуся квіти купувала.
А продавець їй толкувалала,
  як доглядать за ними:
" Та посадіть в земельку з перегноєм
маргаритки, вони так люблять,
і цвістимуть гарно".
Бабуся, певне, так і поступила.
А я вам розкажу вже інше -  казку.

ДВІ КВІТКИ

Цвіли в саду ці самі  квіти.
Зелене листя величаво
на сонці блискотіло ізумрудом,
царівною корону пелюсток
носила маргаритка і голосила:
- Води мені скоріш несіть і їжі, їжі!
А то помру,терпіть не сила,
ви знов мене забули,не любите  мене,
не хочете дивитись, дивуватись.
Я Маргарита - маргаритка ,
ромашкам диким я не родичка,
а скрипка найперша у саду!
Цвіту так рано опісля морозів,
ну, що там ваші рози?
Я -  найперша квітка!
У мене є сестриці :
рожеві,білі і червоні, як полуниці.
Та серденько одне-жовтеньке,
немов би золоте.
Ви чуєте про те?-
Так хвасталась вона про себе і свій рід,
вкрашаючи всю клумбу і рабатки,
до самої дороги і до хатки.

Прийшла пора, і голос кволий став,
головку опустила,корону загубила
і відцвіла вона.
  А пустотливий Вітер танцював
і бавився коронами квіток,
жбурляв куди хотілося йому!

І сталося звичайне чудо.
Край дороги,в протоптаних твердих  
доріжках
зійшли  такі ж самесенькі квітки.
Були вони малого росту
і лист дрібненький,
та не впізнать ніяк не можна було інше-
маргаритки!
Росли вони, куди закинув вітер,
де захотілось їм.

Та вранці Косар прийшов...

А вони ще  раділи сонцю,
І радість променилась навкруги,
і малювалась  квітами на  килимі трави.
Привітно їм кивали деревА.

А вранці прийшов Косар...
На небо побігли отари  хмар,
Гримнули залізні ворота неба,
Синя злива вилилась на покоси.

На спасіння Вітер знову
розігнав   біди покуту,
і відкрило Літо зеленясті очі.
Чобітками з гуми тупотівся  Дощик.
Соромливо  із трави визирнула квітка-
Маргаритка.
-Добридень сонцю!Я дякую за літо,за
тепло,за дощик.
Я знов росту,радію разом з вами!
Щаслива я купатись в сонці,
щаслива жить , весь світ і всіх любить!

  Дві квітки:
одній усі життєві блага - все їй мало ;
Другій -  всього потроху..............
Перемогла і вижила одна,  лише одна,
котру топтали і косили.
а вона не піддалась,  боролася,
наперекір росла де воля їй була,
котра  понад усе  життя любила!

  І приклад цей забуть не буде сили.

История cоздания стихотворения:

Олені Ліневич, село Грушвиця на Ровенщині