Автор: Юрик Цюрик
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2012-12-25 10:19:41
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Лапатий сніг засипав ненароком...

Лапатий сніг засипав ненароком
Все навкруги – і станцію, і дім…  
Ти по подвір’ю йдеш рипучим кроком,
З рум’янцем на обличчі… на блідім…

Сніжинки тануть на пухнастих віях,
Та ж посмішка блукає на вустах…
Лиш діти… ті, що народились в мріях…
Десь заблукали в неосяжних снах…  

Якби ж вернути можна було диво,
Дитинства кольорові милі сни…
І бачити Тебе завжди щасливу…
Й все розпочати з першої весни.

Дивитись кожен день у світлі очі,
І любуватись на твою Красу…
Тобою милуватися щоночі  
І пити ніжну з твоїх вуст росу…

Нажаль, нема повернення в минуле…
Воно – омана юного життя…
Літа у Осінь швидко повернули…  
Відгомоніли, мов серцебиття…

І щось до горла тупо підступає
І на душі щемить незносний біль…  
І, мов відлуння ніжне долинає
Мелодія нездійснених весіль….

История cоздания стихотворения: