Автор: Юрик Цюрик
Тема:Романтические стихи
Опубликовано: 2013-01-25 18:34:50
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Знаю,наше життя – то не казка

Знаю, наше життя – то не казка,
А солодкий, оманливий гріх...
Не принось мені болі, будь ласка,
А неси лише радість і сміх.

Не нагадуй поривів вінчальних,
Що розтанули десь в небесах…
Не кажи мені слів поминальних
І, що все перетвориться в прах…

Не співай мені пісню про Долю,
Про пекельно-жаркий Казахстан*…
Не завдай буреломного болю,
А змочи краще мої вуста.

Поцілуй… та не ніби дитину,
Що лежить у думках горілиць…
Краще в душу мою подивись-
Там побачиш прекрасну перлину…

Я не хочу... ти чуєш – не хочу
Задивлятись у неба блакить,-
Краще Ти у гранатові очі
Подивись й загубись в них на мить…

В тебе личко таке білосніжне
А на нім – очі, мов небеса
Ти на мене так зиркаєш ніжно…
Ти – Моя неземная Краса.

Знаю, моє життя ніби казка…
Ніжний сон… але наче й не сплю.
Не принось мені болі, будь ласка…
Я Тебе так безумно люблю…

Казахстан* - мається на увазі навчання у Карагандинському медичному інституті.

История cоздания стихотворения: