Автор: Григорий Божок
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2013-02-13 11:49:23
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Г О Р О Б Ч И К

Пурх - Горобчик,  сів  на  стовпчик,
«Цвінь – цвірінь» – у  далечінь,
Шустрий,  жвавий, добрий  хлопчик
На  радість  усіх  поколінь.
Своє  словечко,  мов  гніздечко,
Завиває,  заплітає,
В  дар  несе  своє  сердечко,
Малих  діток  забавляє.
Гусінь  зняв,  муху  спіймав,
У  пилюці  поборсався -
Кровососів  розігнав,
І  в  калюжі  покупався.
Чистий,  сірий,  звеселілий
Свою  пару  доганяє,
Мчить  вітрами  між  гілками,
Обнімає  і  кохає.
Знову  в  зграї  він  співає,
А  то  раптом  затріщить,
Мчиться,  пурхає,  скакає,
Не  зупиниться  й  на  мить.
               *
Наш  брат  часто  теж,  буває,
Все  глаголить  і  спокусить,
Мов  горобчик  той  пурхає,
Наче  і  не  було  Стуса.                        
                            

История cоздания стихотворения: