Автор: Григорий Божок
Тема:Сатирические стихи
Опубликовано: 2018-06-14 22:29:19
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ОЧІ ЗАВИДЮЩІ

Очі  люди  завидющі   мають,
Від  себе  курка  лиш  гребе,
На  шию  ближньому  сідають,
А  Бог  мовчить  собі  з  небес.

Слава  добра  іде  пішки,
А  погана  мчить  конем,
Тримай  міцніше  віжки
Аби  не  виглядіти  пнем.

До  похвали  з  нас  кожний  ласий,
В  ній  міри  всякому  нема,
Мед  і  цукор  замість  квасу -
Вершить  тут  Бог  чи  Сатана.

Спілкуються  Зозуля  й  Півень
І  сонце  сяє  їм  з  небес,
Як  кажуть,  «рука  руку  миє»,
Немає  світу  без  чудес.

Осел,  почувши  солов’я,
Йому  став  півня  вихваляти:
Терпить  базікання  земля,
Бо  всім  вона  на  світі  матір.

Свою  голову   не  вставиш,
Очі,  вуха,  ніс  і  смак -
В  добро  чи  зло,  тож  від  обставин
Підтримку  маєш  чи  тумак.

Щастя  й  нещастя  від  очей
Та  лиш  ними  світ  нам  милий,
Стільки  лиха,  бід,  смертей –
Радість  життя  завжди  єдина!
  25. 05.  2018р.,  Рожни.

История cоздания стихотворения: