Автор: Григорий Божок
Тема:Мистика и эзотерика
Опубликовано: 2019-02-11 14:19:24
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

СТАРИЙ КЛЕН

Клен  стоїть  у  зимовім  убранстві,
Сніг  та  іній  на  сонці  іскрить,
Одинокий  в  своїм  постоянстві,
Свою  долю  тихенько  вершить.

Його  вишня  недавно   спочила,
Її  вихор  під  корінь  зламав,
А  йому  він  підрізав  лиш  крила,
Не  зламався,  устОяв,  не  впав.

Літом  листям  він  двір  звеселяє,
Взимку  часто  в  саванах  стоїть,
Як  і  люди,  він  долі  не  знає
Скільки  зможе  на  світі  прожить.

Голуби  на  гілляках  кохають
І  ворони  тут  часто  кричать,
Думу  думать  йому  заважають
Чи  старому  з  утоми  поспать.

Вітер  і  сонце,  дощі  і  мороз
Його  веселять  й  досаджають,
Без  лишнього  жАлю,  суму  і  сліз
Він  ту,  що  з  косою,  чекає.
          11.02. 2019 р., Київ

История cоздания стихотворения: