Автор: Александр Шлоссер
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-08-18 15:51:35
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Хвороба

Як довго, люба, ти хворіла,
Бо не було його, світила.
ВОЗ сорок років підростав,
Його звичайний люд чекав.

П,явки на тілі нашої Пані...
Їх відчепить сама не в стані...
Вони вже стільки вільних років,
П,ють кров блакитну з твоїх боків.

І ось, нарешті, гади ситі,
Людською кровушкой умиті,
З тривогою заметушились.
Шепоче мозок:" Не напились!"

ВОЗ владу взяв у чисті руки,
Мав хист з публічної науки,
У Трускавці своїх зібрав,
Й промовив хрипло: "Час настав!"

Почула хвора ті слова,
В очах майнуло: "Я жива!"
Із болем стала на коліна,
З надіей дивиться на сина.

Горить все тіло, сил не ма...
Та ВОЗ - розумна голова.
П,явки огидні став знімати,
Без крові мріє лікувати.

Чи сил достатньо? Важка справа.
Та на кону стоїть Держава!
Не можна молодь вже спинити
І Україна буде жити!

История cоздания стихотворения: