Основа-Кафедра. Анализ. Обсуждение № 7 Автор: Светлана Осипова
Сейчас на сайте 2019 человек
Кто онлайн?
Популярное
Новые авторы
Присоединяйся
twitter
youtube
ВІДСУТНЯ)

Автор: Ника Неви
Тема: Свободная тема
Опубликовано: 2018-05-06 10:52:10
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

...про шанси...

Все залишити…  
Місто із бетону,
Гілки метро та супер-знижки в «Метро»,
Кар’єрний злет, всі гаджети-смартфони,
Принади SPA та швидкість інтернету.

Забути про рахунки телефонні,
Про біг по колу, акції в «Ашані»,
Про всі табу, стандарти і шаблони,
Дірки в бюджеті та сердечні рани.

Мені б в садок, де вже достигли вишні,
Де мама молода, в квітчастій сукні,
Пече млинці або оладки пишні,
А над лілеями гудуть смугасті трутні.

Туди де я, ще марю про вітрила
І розбиваю не серця - коліна,
Де тільки відростають мої крила,
Де не на часі збір думок й каміння.

Крізь перепони, стіни та облоги,
Хоча б на мить... де мамина ікона.
Та доля, от біда, такої змоги
Не дасть, на жаль, ніколи і нікому.

История cоздания стихотворения:

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 427

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 35.
А може колись... У іншому житті...) Сподобалось.
2018-12-27 22:37:42
Душевно.. Очень понравилось..
Легло на душу.
2018-06-19 23:32:19
На жаль, такої змоги доля не дасть... Дуже гарний вірш, Ніко. Дуже!
2018-06-07 09:29:45
Дякую
2018-06-08 11:54:50
Очень красиво и одухотворенно.Понравилось.
2018-05-28 21:43:41
Спасибо, Лен. Тронута таким отзівом
2018-05-28 21:51:15
2018-05-29 09:38:20
Как хорошо, когда в один ряд можно поставить дыры в бюджете и сердечные раны, это значит, что жизнь многообразна. Хорошо - І розбиваю не серця - коліна. И трогательно о маме. Ника, понравилось стихо. Удачи!
2018-05-28 21:39:49
Спасибо, Арте.
О маме иначе и невозможно
2018-05-28 21:50:11
2018-05-28 21:52:12
Висока майстерність, Ніко!
)))))
Це - лірика!


З повагою
2018-05-27 18:53:43
Щиро дякую, Віталій
2018-05-28 21:49:05
Проникливий зміст і майстерне виконання. Єдина точка спотикання - "думок й каміння". Може " ... і не пора збирати ще каміння."Дякую.
2018-05-23 23:05:34
І я Вам дякую, Вячеслав, і за прочитання і за зауваження.
2018-05-24 15:24:54
Душевний вірш, сердечний!
2018-05-23 22:38:32
Бывает у меня такие получаются))
Спасибо тебе
2018-05-24 15:21:54
ЧУДОВО! Кожному близкі твої строки, люба Ніко. Моя вдячність.
2018-05-23 20:59:27
Мабуть ти права, Оленка.
Дякую тобі
2018-05-23 21:06:24
Дякую! Прочитала і як з джерела напилася чистої води!
2018-05-21 08:55:18
Такі відгуки, як Ваш зобов'язують, але і так гріють душу.
Щиро дякую Вам.
2018-05-21 11:58:16
Буду краток: обворожительно!!!
:)))
2018-05-20 23:24:30
Спасибо, Виктор
2018-05-20 23:46:16
2018-05-20 23:52:12
Гарно, життєво, зворушливо, люба Ніко! Зазирни на Стихи.ру. Я перепрошую, зробив та виклав там свій переклад твоїх "Шансів" Сподіваюся, що ти не проти. Обнімаю тебе, Поетесо!
2018-05-18 19:37:40
очень тронута, Юра.
Уже прочла,это очень приятно, что стихо не оставило тебя равнодушным
2018-05-18 21:47:59
Очень здорово, Ника!Что поделать - one-way ticket...
2018-05-16 19:06:27
Серёжа, стопроцентное попадание)
Эта строчечка тоже от туда. Помню вечерами мы так вдохновенно пели эту песню на лавочке возле дома под гитару, не понимая половины слов))
Спасибо тебе
2018-05-16 19:15:03
ФАКТ!!!А ведь "точка невозврата" началась в момент рождения...А может раньше?..
2018-05-16 19:18:26
Зато память сердца осталась
2018-05-16 19:23:22
Трогательно, Ники!

Оценки по стихотворению:
Ритм: 5
Размер: 5
Рифма: 5
Метафоричность и целостность образов: 5
Эмоциональное воздействие: 5
Глубина мысли и точность логики: 5
2018-05-13 21:28:48
Спасибо, Ниночка
2018-05-14 22:16:44
Не дасть... Квітки у те добре, тепле життя, де мами були ще молоді та веселі, не купиш.
Нікуш, гарно, трохи сумно, талановито.
2018-05-11 19:55:09
Ага... взгрустнулось после разговора по скайпу, Ириш. И так кажлый раз((
2018-05-14 22:16:05
В Країну Дитинства тепер потрапити можна тільки обхідними шляхами... Дуже сподобалось!
2018-05-09 13:37:31
Хіба що у спогадах та вві снні)
Дякую,люба
2018-05-14 22:14:00
2018-05-14 23:08:43
Тут Вы правы: вернуться в прошлое невозможно. К сожалению...
2018-05-08 18:42:24
Невозможно.. но так хочется)
Спасибо, Володя.
2018-05-14 22:12:38
Дякую, дуже сподобалося. Хай щастить.
2018-05-08 16:03:40
І я Вам дякую від усього серця за відгук, Жаночко
2018-05-14 22:11:36
2018-05-15 08:02:24
Й мені б в садок, дитячий тільки, де бігають маленькі Ніки! З повагою й теплом!
2018-05-07 15:47:16
нажаль, Волька, вони вже всі дорослі))
ДДякую, любий.
2018-05-14 22:10:24
Ну, это Ники ...кто не знает!
2018-05-07 15:36:42
))
Рада тебе, Ю. Приятно, что читаешь
2018-05-14 22:08:56
Замечательный энергетический маршрут проложили в незабываемое детство- кладовую счастливых моментов.
Понравилось!Спасибо,Ники!Всех благ Вам!
2018-05-07 15:31:48
Как точно Ві сказали: "кладовая счастливіх моментов"
Спасибо большое Вам, Гаюсе
2018-05-14 22:07:12
!
2018-05-14 22:47:42
Дуже гарно та цікаво...
Мені сподобався вірш
Зі своєю думкою та почуттями
Натхнення Вам
2018-05-07 12:18:28
Щиро дякую Вам, Діано
2018-05-14 22:05:17
Дуже і дуже гарно...
2018-05-06 22:06:46
Дякую, Люба
2018-05-06 23:11:03
Отлично!!! Спасибо. Моё почтение
2018-05-06 21:40:55
Дякую, Игорю
2018-05-06 23:10:27
Та ні, можливо доля не така вже і невблаганна
2018-05-06 21:37:22
Можливо... Та навряд чи))
2018-05-06 23:08:32
Чудовий вірш!
2018-05-06 21:27:49
Дякую, Льоша.
2018-05-06 23:07:29
Глибоко, проникливо і так одкровенно-гірко... Чудово, Ніко!
2018-05-06 14:02:27
Дякую, Юленько
2018-05-06 23:03:35
До душі твої роздуми, Нікушо! Але час не повернеш, на жаль.
2018-05-06 13:56:09
На жаль, Ларочко.
Та іноді так хочеться повернутися туди, де тобі було хороше.
Дякую тобі, люба
2018-05-06 23:00:54
2018-05-07 06:50:12
Того, що Ви зненацька захотіли,
у нашому житті тепер немає
Лиш віковий рубіж переступили,
то час уже туди не повертає.
2018-05-06 12:54:40
Це так, але ж можно помріяти.
Щиро дякую Вам.
2018-05-06 22:53:09
Замечательно...)))

Среди гор пустых слов и потерь,
на унылой стене отчужденья
нарисована... белая дверь,
за которой, возможно, спасенье...
За которой моря и поля,
первобытность березовой рощи,
за которой родная земля,
где покоятся мамины мощи.
Где отца строго-ласковый взгляд
через тысячи верст согревает,
где из детства любимый наряд
внук, с улыбкой, себе примеряет.
А друзья под гармошку поют
в старом сквере, все также, как прежде,
только меньше "горючего" пьют,
сохраняя на старость надежды.
И до этой двери только шаг,
прорубить бы сознанием стену,
сохранив в своем сердце очаг,
тихо выйти из вечного плена...
2018-05-06 12:42:59
Спасибо за такое созвучие, Андрей
2018-05-06 22:19:14
Чудово!!!
2018-05-06 12:25:59
Дякую
2018-05-06 22:17:39
И я того же мнения. Подобное что-то никак не идет из головы в последнее время, а там такая каша...
2018-05-06 12:25:00
Всё на бумагу) Это лучший способ освободиться от мыслей.
Спасибо, ААндруш
2018-05-06 22:14:10
Дуже!
2018-05-06 12:20:47
2018-05-06 21:27:03
Дуже гарно... до слiз...
2018-05-06 12:17:19
дякую, Наточка.
2018-05-06 21:26:36
Гарнезно-глибочезний вірш, Ніко! Близький переважній більшості з нас. Та що там більшості - мабуть, усім...
До скарбнички, безперечно!
Дякую.
2018-05-06 11:45:00
Думаю ти права, Надійка. У кожного з нас бувають такі хвили.
Щиро дякую тобі, люба
2018-05-06 21:23:02
2018-05-06 21:34:37

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль?
В прямом эфире
Мне кажется что стих несвязный, но это лишь моё мнение, я другой человек и думаю по-другому, и ещё не прожил столько чтобы понимать мысли других. С рифмами всё в порядке, уж это я могу понять.
Рецензия от: Адрид Даль
2019-09-22 02:45:23
Головна Пісня нації належить Історії, є моментальним знімком сутності народу – віддаленим у часі, та дорогим для нас. Он голландці вже кількасот років після того, як скинули іспанське ярмо, співають "Так знай, король іспанський: тобі лиш я служу". Чому? То питання до пані Історії...
Те ж і з нашою Піснею, попри паралелі з чужими піснями та інші негаразди у тексті.

Народна мудрість каже: «Скільки не говори "халва", а в роті солодко не буде». Тут же що не слово, то "халва": суцільний позитив, все в нас добре, нічого іншого прагнути не слід. Аж вітерцем з часів "Союза Нєрушимого" повіяло – там теж обожнювали займатися позитивними камланнями.

Та ще й, з одного боку, маємо явну кальку зі старого тексту, а з іншого автор відкинув порівняння "згинуть..., як роса на сонці", замінивши його порівнянням "віра..., як роса на сонці". Невже він сподівається, що всі так переймуться харизматичним позитивом тексту, що здогадаються, що хорошого в тій росі вбачалось авторові, й забудуть, що вона швидко щезає?
Рецензия от: Том де Кэт
2019-09-22 02:33:05
Міняти треба гімн, але не тільки слова! Хто б що не казав - але сучасний гімн України - не більше, ніж вдала стилізація "Мазурки Домбровського", гімну Польщі. І якщо добре вслухатися, то навіть декілька музичних речень є запозичених звідти, я просто не кажу про перший рядок тексту „Jeszcze Polska nie zginęła“!
Як там Кобзар казав:"Свого не цурайтесь!"?
Рецензия от: Алексей Гонтарь
2019-09-22 00:30:04
На форуме обсуждают
Гліб Бабіч
«Камінь на горі». #Байки_для_своїх

Коли ти воював, тобі теж дмухали в вуха і висіли на руках.
Мовляв, навіщо? Свої були з тобою і роби(...)
Рецензия от: Зрадонька
2019-09-21 22:02:13
Аліна Косовська
10 год
Мені сьогодні 21.
Я не святкую, ні.
Я на війні з 16 років.
П'ятий день народження я проводжу тут. По клаптиках відгриз(...)
Рецензия от: Юрко
2019-09-21 18:31:44
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.