UA
|
Додатковий 16. "А небо в зорях" на вірш Ніни Трало / АП творчої групи - Злива / |
|
Число 28. Як знищували українську мову / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
|
|
Автор: Ника Неви
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-07-11 13:41:06
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
…частіше заглядай на антресолі…
Я люблю прибирати в квартирі: витирати пилюку, поливати
квіти і, час від часу, викидати старі речі, які невідомо як
накопичуються, зазвичай, на антресолях. Ось і сьогодні,
озброївшись всім необхідним, взялася за прибирання. Коли
доходить черга до антресолей, я можу затриматися з
прибиранням на півдня. Ні, не тому, що там бардак, а тому, що
там живуть мої спогади. Відкриваю дверцята і бачу кольорового
Кукуляку. Зразу пригадала, що мій чоловік витрачав купу
грошей на іграшки для дітей. Їх завжди було багато, настільки,
що іноді мені здавалося - я живу в якійсь казковій країні зайців,
роботів та ляльок. Ось, наприклад, цей Кукуляка. В селищі, де
жила моя мама, була неймовірна іграшкова крамниця, краща
ніж у нашому великому місті. Чому - я і до тепер не знаю. Коли
ми сім’єю приїздили до бабусі, завжди відвідували ту крамницю
і наш таточко зразу ж казав доньці та сину: «Я сьогодні добрий
- вибирайте, що забажаєте!» Якщо чесно, то геть не пам’ятаю,
що вибрала тоді донечка, та от синок того разу всіх нас
здивував. Подивившись навкруги, він тицьнув пальцем на одну
з полиць: «Ось! Хочу Кукуляку!» Враз голови всіх присутніх
повернулися у вказаному напрямку. Та ось біда - ніхто не
розумів, що ж то за невідома істота. Продавчиня, певно що,
знітилась. Полиць багато, а іграшок ще більше. Вона
подивилась на хлопчика і, зваживши на слова тата, зняла з
полиці величезного сріблястого робота і спитала:
- Це він?
- Ні, хіба Ви не знаєте, що то Мегатрон?
Тоді дівчина дістала з полиці пухнастого білого ведмідя і вже
мовчки протягнула його хлопчику.
- От дива! Ви ж доросла, хіба не розумієте, що Кукуляка, то не
ведмідь?
Зависла пауза, продавчиня дивилася на полиці майже зі
сльозами на очах і знімала звідти то ту, то іншу іграшку, але
відповідь завжди була: «Ні!»
Небагаточисленні відвідувачі крамниці з цікавістю і посмішками
спостерігали за процесом. На хвилинку дівчина зупинилася і на
її обличчі з’явилася хитра посмішка:
- А йди-но сюди, хлопчику. Поможи мені знайти твого
Кукуляку!
- От і добре. Завжди ви дорослі потребуєте допомоги, діти ж бо
розумніші.
Синок зайшов за прилавок і зняв з нижньої полиці маленького
гумового папугу:
- Знайомтесь, тітонько, це Кукуляка.
Великі блакитні очі «тітоньки» стали ще більші. Мабуть вона не
розуміла чому хлопчина із усього розмаїття сучасних і
суперкрутезних іграшок вибрав таку звичайнісіньку гумову
іграшку.
- А чому він Кукуляка?- тільки і спитала дівчина.
- Яка Ви чудна! А чому ведмідь, то ведмідь?- відповів хлопчик.
щасливо притискаючи до грудей свого Кукуляку.
Так і з’явився в нашому домі Кукуляка, який вже декілька
десятків років живе на антресолях.
Це лише одна історія, та кожна річ на антресолях має свою.
Коробка з «артистами» із папье-маше, яких ми дуже довго і з
величезним захопленням майстрували з дітьми, щоб показати
бабусям виставу-казку. Ще абетка, яку малювали і складали
віршики усією сім’єю до кожної літери, віночок та вишиванка
донечки, яку вишила для неї бабуся, коли донечка ще
відвідувала дитячий садок та ще багато- багато коробок з
безцінними скарбами.
Відкриваю одну з коробок і з неї на підлогу випадає яскравий
голубий аркуш. На ньому величезними літерами написано:
«Щоденний нагадувач». Далі у стовпчик:
1. Купити італійське взуття;
2. Помити німецьке авто;
3. Випити індійського чаю;
4. Відремонтувати японську стереосистему;
5. Придбати французький парфум;
6. Подивитись американське кіно;
7. Щось згадати…
ЯК ЧАСТО ТИ ЗГАДУЄШЬ, ЩО ТИ – УКРАЇНЕЦЬ?!
СКАЖИ СОБІ:
Я УКРАЇНЕЦЬ ТОМУ ЩО:
1. Народився в Україні;
2. Живу в Україні;
3. Спілкуюсь українською;
4. Люблю і ототожнюю себе зі своєю країною.
ТОМУ:
1. Вболівай за національну збірну з футболу;
2. Читай: Л. Костенко, Ю.Андруховича, С. Жадана, С.
Поваляєву;
Не забувай: Т. Шевченка, Л. Українку, М. Коцюбинського,
О. Вишню, В Стуса;
3. Слухай: Океан Ельзи, ВоомВох, Тартак, Скай,ТНМК, Друга
Ріка, Мертвий Півень, Мед Хедс;
4. Вдягай: Вікторія Гресь, Анна Бабенко, Оксана
Караванська, Олександр Гапчук;
5. Дивись: «Тіні забутих предків». «Олекса Довбуш», «Сон»,
«Голод-33». «Захар Беркут»
«Штольня», «Помаранчеве небо»;
6. Купуй: «Чумак», «Торчин», «Оболонь»», «Хортиця»,
«Конті», «Садочок», «Світоч», «Ятрань», «Живчик»,
«Яготиньське»;
7. Спілкуйся: «гайнемо», «та ти що!», «дідька лисого»,
«стули пельку», «пан хоче мати чудову гаму кольорів на
обличчі?», «хай вам грець!»
ПАМ’ЯТАЙ:
Де твоє коріння?!
Україна – це твоя земля, це твоя батьківщина, не дай себе
вирвати з її життя
Врубись, чуваче!
Іншої в тебе НЕМА!
Це був аркуш з матеріалів передвиборної компанії кандидата,
від нашого класу, у президенти колегіуму, де навчались мої
діти.
І я подумала: «Може мій маленький син був правий, коли
сказав продавчині в іграшковій крамниці: «Завжди ви дорослі
потребуєте допомоги, діти ж бо розумніші».
Можливо, мені запакувати цю коробку і надіслати дорослим
кандидатам в президенти – хай повчаться?.
История cоздания стихотворения:
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 625
Рецензии
Напишу лишень, що твоя оповідка сповнена любові і трішечки жалю за минулим. Дякую тобі, люба! Мені теж захотілося розібрати антресолі))))
Рада за Вас! Хай щастить!
Дякую Вам сердечно за прочитання, Ваші спогади та думки, якими Ви поділилися.
Ніко, чудова розповідь! Треба друкувати підручник, в якому будуть кращі роботи портальців українською мовою. Нехай наші діти знають, що ми також любимо Україну! Гадаю, що цей підручник буде цікавіше тих, що зараз видають у школах.
Дякую тобі за емоційний відгук - тішуся
Це не ті люди. Духовні цінності у них на другому плані
(якщо взагалі існують).Цікава розповідь!
Дякую Вам за прочитання і відгук, Миколо.
Не ищи... не ищите меня в Гималаях,
Не лови... не ловите на Красных морях.
Не зови... не зовите с окольных окраин,
Потому... потому что в родных я краях.
Я не жду... я не жду от судьбы снисхождений,
И плюю... и плюю на морозы и зной.
Берег мой... берег мой весь в тумане сомнений,
Но я здесь... но я здесь, потому что он мой.
Тут жива... тут жива моя вера и память,
На земле... на земле, что святая от слез.
Но я верю... я верю, что брошенный «камень»,
Прорастет... прорастет среди пыли и грез.
Буду жить... буду жить, чтобы снова родиться,
Буду петь... буду петь, чтоб звенела струна.
Нам бы всем... у святого колодца б умыться,
Чтоб прозрела... проснулась и пела страна.
Не жалей... не жалейте меня, я свободен...
04.04.2015 г.
С теплом и уважением...
Я не казала, що потрібно відмовитись від усього, що не українське. Зовсім, ні. Ще раз впевнилася в тому, що діти бачать проблему глибше, чим може здатися на перший погляд. Вони розуміють, що у людини завжди є вибір, розуміють відмінність між патріотизмом істинним і псевдопатріотизмом. Читати, їсти, носити і таке інше, звичайно, можна що завгодно, та, мабуть, таки вірно говорять у народі: «Своє – люби, чуже – поважай». Дуже важко вирости дитину українцем, коли їй змалечку читають: «Наша Таня громко плачет…» або Гаррі Поттера. Ще важче відчути смак українських страв, коли дітей щодня годують у МакДональдзі, не можна навчитися говорити українською, коли телебачення та радіоефір заповнений чим завгодно, тільки не українським контентом. Велике починається з малого. Тож спершу необхідно зростити в серці дитини святе почуття до рідного краю, яке керуватиме вчинками, відвертатиме від негараздів, спрямовуючи життя гідним шляхом. Навчити розуміти цінність свого рідного, та це не значить, що треба відмовлятися від світових надбань. І так, Ви праві, що не обов'язково народитися а Україні, щоб відчувати себе українцем. Та це писали діти, які народились саме в Україні, не в Радянському Союзі, як їх батьки, вони вже інакше дивляться на світ.
Хай там як, зрештою, кожен сам обирає своє життя, однак без розуміння хто ти і де ти живеш, не може бути особистості, нації, держави, бо природа людська така, що має схильність дуже швидко вбирати в себе негатив і піддаватися лінощам, тупості, сірості й безликості. Багато сучасних дітей це розуміють, бо почали відкривати для себе світ справжньої, неповторної, красивої, гордої української літератури, яка стоїть поруч з іншими літературами світу, а не десь позаду, як багато десятиріч на стверджували. Але щоб зрозуміти велич нашої літератури, необхідно почати з малого - навчитися читати українською!
На жаль їм ще не по силам змінити країну, та вони вже говорять українською, читають українське, носять українське, співають українські пісні, роблять спроби розібратися в історії України і вони змінять її, я в цьому впевнена. Так, не через рік і не через десять, для цього знадобиться не одне десятиріччя і може не вони особисто, а тільки іх онуки. Та перший крок зроблено – вони відчувають себе УКРАЇНЦЯМИ!
Вони подолають найзгубнішу для нації звичку ходити за сліпими, безкультурними «поводирями», звичку нарікати на обставини, вони вже розуміють, що держава складається не стільки з Печерських пагорбів, скільки з Калинівок, Вуглегорськів , Свіріжей та інших міст і містечок, сіл і селищ . І розуміння - то перший крок до змін, вони вже не будуть спостерігати, як грають інші, вони будуть грати самі.
З приводу влади я вже писала нижче Юрію - влада не приходить сама, її обирає народ. Корупція не з Марса в Україну звалилася, ми її виростили і відкормили шоколадками, призентами і призентиками. Ніщо не з'являїться з нікуди і не уходить само по собі. Щоб в Вашому домі було чисто і теплотреба багаточого зробити і це всі пам'ятають, а коли це стосується країни, то чомусь всі думають, що хай це зробить хтось інший... Не вийде... Або змирись і живи як тобі нав'язують, або берись до діла...
І тому цілковитою зрадою Україні виглядають наші можновладці, депутати так звані, й ті, хто нехтує всім українським, терпіти не може нічого українського, плює на все українське, або приймає закони, які знищують український народ, гноблять його та принижують.
Стосовно злочинної влади скажу затертою фразою з інтернету: «Каждый народ имеет то правительство, которое его имеет» Жоден уряд не приходе сам, його обираємо ми – голосуючи не по розуму, віддаючи свій голос за гречку чи двісті гривень, обираючи «из двух зол» або зовсім не голосуючи. Потім знову нарікаємо, що вибрали не тих. А хоча б одного разу спробу робили викинути стару колоду можновладців і почитати про молодих політиків, невідомих широкому загалу, не маючих достатньої підтримки ба, навіть, досвіду але маючих освіту, нові погдяди, знання і головне бажання змінити щось накраще? Навряд чи… Принцип: « Цей вже накрався, може щось і народу перепаде» у нашій країні актуальний. На жаль ми чомусь забуваємо, що апетит приходить під час їжі)) Тож маємо,що обираємо.
:)))
Дякую за відгук, Вікторе.
Дякую за прочитання та відгук, Тетяно
Мабуть їх так вчили раніше, тепер не переробиш...
Сподобалось оповідання, та сумно дивитися "Новини"...
Дякую Вам за прочитання та відгук
Мы тоже старались всегда считаться с желаниями и мнением детей и ты знаешь это приносило всегда хорошие результаты. Я практически не помню капризов детей и каких-то особых"я хочу".
Всё всегда начинали с фразы: "А ты не могла бы..."
Ведь велосипед это средство передвижения, Кукуляка друг))
Дети мудрее нас.
І ті давні речі сколихнуть такі теплі спогади.
Звичайно, це не"Щоденний нагадувач" "президента"
Спасибо, Ларочка
Мабуть закрались випадкові помилки: "xастіше заглядай на антресолі" - напевно "частіше".
І "Куркуляка" чи "Кукуляка"
Діти все частіше стають прикладом для наслідування.
Спогади нас гріють та навіюють думки.
Частіше вже виправила.
А Кукуляка, таки Кукуляка)) А Чому і досі залишилося для всіх таємницею окрім нього мабуть)
| Ой, как здорово!!! Очень понравилось. |
| Рецензия от: Раиса Татаркова 2024-04-26 13:32:15 |
| К сожалению, зло часто оказывается сильнее добра... Классный стих!. |
| Рецензия от: Раиса Татаркова 2024-04-26 13:29:29 |
| Чудесное и очень милое произведение! |
| Рецензия от: Раиса Татаркова 2024-04-26 13:27:40 |
| Люблю рок-музику. Люблю
слухати Фреді Меркурі.
Обожнюю Believer. Людмила Варавко, дякую вам за "тепло душі". Я неадекватна людина, т(...) |
| Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-04-25 11:58:28 |
| Most Popular Rock Songs
On YouTube 1 Passenger | Let Her Go 3.7B 2 Imagine Dragons – Believer 2.6B 3\4 The Chainsmokers & Coldplay - Something Just(...) |
| Рецензия от: Серж Песецкий 2024-04-23 23:49:15 |