Автор: Я Есть Тема:Свободная тема Опубликовано: 2023-03-01 14:09:28 Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Русскому міру тут не бути!
Нам кажуть, що тут росія і треба цьому радіти, бо ж був восени референдум, все чесно й законно – факт. Усюди російська мова, йдуть в школу російську діти, на щоглі російський прапор, а в парку – російський танк. Нам кажуть, що нас звільнили, що мусимо вдячні бути, а те, що згорів будинок – ну, значить "нє павєзло". Щодня нас отак годують коктейлем з брехні й отрути, щодня нам вливають в мозок, що все українське – зло. І можна уже не критись усім, хто чекав росію, кому українська мова гіркіша від полину. Але пожинає бурю, хто вітер колись посіяв, хто, совість свою продавши, покликав у дім війну. І змиє у Чорне море розбиту орду ворожу, і піде російська курка своїм кораблям услід, розсіються чорні хмари, і світло тьму переможе, бо вже українське сонце сіяє на цілий світ.
28.02 .2023
История cоздания стихотворения:
Рік в окупації
8
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 142
Вірш, як оголений нерв. Зачіпає за живе. І фрази дуже точні, влучні: "кому українська мова гіркіша від полину". Наразі таких скрізь чимало, на жаль... Проявилися. Але я вірю разом з Вами! Тримайтеся, дорогенькі! Подумки ми з вами, з кожним із вас... Навіть якщо немає зв'язку, навіть якщо дуже важко - не втрачайте надію! Головне вижити, возз'єднатися, а згодом з усім розберемося. Чекатиму Ваших нових віршів, Олено!
Класно!
Так є гівна багато, але від нього наша земля стане ще родюшішою, бо більше не попустимо такого, будемо бурянчики перекоти поля з корінцями отими мікробними виривати і... палити !!!
Хотілося б, щоб так і було. Але, боюся, не всіх вдасться вирвати. Хтось устигне утекти, хтось швиденько змінить будьоновку на вишиванку, хтось буде лицемірно каятись...
Чогось у цьому питанні нема у мене оптимізму, на жаль...
Хоча...А раптом все ж таки...
Дякую!
Олено, вірш сповнений гіркотою та болем. Але й надією. Я вірю, що всі окуповані міста повернуться додому! Я впевнений у цьому. В дітей вкрали дитинство. Ніколи цим покидькам не буде ніякого пробачення! Тримайтеся! Все буде Україна! Вірш, як завжди, чудово написаний!
Я теж вірю, Артуре. Але так боляче дивитися на оце все...
А вони ходять, деякі навіть вітаються і усміхаються, як нормальні люди... Вина плечі автомат. Це просто сюр якийсь...
Дякую за відгук і підтримку.
боляче за дітей, яким вливають у вуха рузьке мир, і сподіваюся, батьки вдома пояснюють, що їм брешуть... я бачив дітей з " дыныры", яких зазомбували проти нас так, що вже нічого не поробиш. і з кожним днем окупації зомбування посилюється. а ті, кого вивезли за поребрик, і вони змушені щодня слухати їхню отруйну геббельсівську пропаганду, теж мимоволі - вже отруєні... особливо діти... російський танк спалять, орду знищать, триколор знімуть і розтопчуть - але те, що забили і забивають населенню в голови - вибити буде дуже важко...
Всі притомні батьки виїхали з дітьми впродовж весни-літа, хто не зміг – переховують, як можуть, аби в російську школу не йти. Моя знайома сина-школяра на горищі ховала, там же він із телефоном дистанційно уроки слухає – наші, українські. А в школу пішли діти тих, кому або "какаяразніца", або прибічників русского міра. З трьох шкіл у нашому районі вдалося відкрити лише одну, і то не з вересня.
У моєму кабінеті зараз під триколором і портретом Путіна сидить якась "молодьожь", на вході у нашу адмінбудівлю – автоматники.
Ой, та всього не розкажеш...
А що у місті робиться...
Як хочеться оте все скоріше вигребти, вишкребти, вимити і свяченою водою побризкати.
Вибачте, мене трохи понесло...
Ненавиджу їх.
Дякую, Олександре.
Боляче, так боляче за Україну і її справжніх громадян, що опинились у цій страшній пастці окупаціі!... Дуже хочеться підтримати, Оленко! Так, українське сонце вже сяє на увесь світ, отже прермога обов’язково буде за Україною, інакше не може бути! Сил вам та терпіння! Бережіть себе!))
Дякую, Іриночко, за слова підтримки. Іноді буває дуже важко від оцього усього, але кажеш собі, що не маєш права опустити руки і зневіритися. Тому чекаємо звільнення і віримо у нашу перемогу. Тримаймося! Божого захисту Україні і нам усім!
Тримайся, будь ласка.
Молюся за вас.
Нажаль, своїх гнид у нас теж вистачає...
Хтось бореться за свободу батьківщини, а хтось тільки прикидається бійцем. Гидко від таких...
Дякую, Алло.
Війна багато на що відкрила нам очі, дала змогу переосмислити. От якби ще й висновки правильні були зроблені...
Ще раз дякую. Тримаймося. Хай Бог береже Україну і нас усіх.
Спс. Вспомнилась старая
песня:
Тропинка узенькая вьется
Через сугробы вдоль
плетня.
Я прохожу, а у колодца
Судачат бабы про
меня...
Дальнейших творческих
удач.
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.