Автор: Краб
Тема:Философские стихи
Опубликовано: 2019-12-18 22:20:46
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Як дрібно миготять у небі зорі,
Як тихо у цей час буває навкруги.
В широкі, неосяжні видноколи
На крилах ночі виринаю уві сні.
На перепутті непростих історій,
На згині часу каламутних сновидінь,
Жадав зустрітись з щастям на порозі,
А щастя відійшло далеко від воріт.
В затоках тихоплину темні води
Заносять дно пологе зоряним піском.
Здавалося, кінця немає броду
у зоряній імлі, що виринала знов.
В безмежнім лоні, крізь сузір’їв жмутки,
Вздовж берегів узвишшя ночі линуть сни.
Скоріш прокинутись од цього смутку.
А смуток розчинився ніччю у душі…
Як дрібно миготять у небі зорі,
Танцюючи від холоду весь час вночі.
Крайнебом світлий місяць колобродить,
Хвилюючи узвишшя неба - храм душі.
На перепутті зоряних історій,
На згині часу каламутних лихоліть,
Вишукуємо щастя у долонях,
Крізь верховіття зореносних сновидінь.
История cоздания стихотворения:
Это стихотворение написано очень заботливой и сильной мамой, звучит, как молитва, в ярких лучах добра и надежды, а какая энергетика! Спасибо, Людмила! С уважением! |
Рецензия от: Михаэль Шон 2024-03-28 23:31:35 |
Спасибо, Александр! Добру - быть! И мир не за горами... |
Рецензия от: Ирина Венжега 2024-03-28 21:35:44 |
Чудесно, словно песня. Спасибо, Ира. С теплотой и наилучшими пожеланиями к Вам. |
Рецензия от: Таня Яковенко 2024-03-28 21:09:39 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |