Нет статуса

Автор: Шон Маклех
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2016-05-24 01:19:29
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Сутінки бароко

                      «Весь світ складається з двох натур:
                        одна видима, інша невидима.
                        Видима називається твар,
                        а невидима – Бог.»
                                                                           (Григорій Сковорода)

У сутінкові епохи особливо яскраво світять людські постаті. Не сприймайте це як аксіому і
доведену закономірність. Це констатація факту. Я маю на увазі саме сутінкові епохи, а не «темні
віки» (в існуванні яких я сумніваюсь, принаймні для таких країн як Ірландія та Китай). Хоча
справді бувають епохи ночі - коли хоч околи виколи - тьма. Тоді світи - не світи... Тоді
ховаються в печери, а світло ліхтариків сприймають як відсвіти пожеж. Але я не про них. Я про
сутінки. Або ранкові - перед світанком, або вечірні - перед тьмою. XVIII століття було саме
епохою сутінок. Сутінок бароко. Це химерне і надлишково естетизоване століття сприймають
іноді як самодостатнє. Як окремішнє. Але насправді то було довершення ренесансу. Вже навіть
не пізній, а пост. Постренесанс. Квазі. Хоча, ні. Квазіренесанс настав пізніше - в епоху ампір.
Бароко було епохою світлою. Епохою надій і мрій про ідеальне місто. Ампір, зрештою, теж -
античність і пізню Римську імперію малювали тоді виключно світлими фарбами. Франсіско-Хосе
де Гойя був тоді анахронізмом - саме звідти - з сутінок. Доскіпливий читач одразу спита: «І що ж
це за сутінки, фантазійний авторе, вечірні чи ранкові?» І ті, і інші, читальнику! Точніше не ті, і не
інші.... Це були сутінки затемнення. Тільки не треба одразу заперечувати: мовляв, епоха
просвітництва, яке ще затемнення, це в автора в голові затемнення, а це епоха Вольтера, Руссо,
Ліннея та Свіфта. Ви мене не зрозуміли. Це були сутінки мислення і світосприймання. Світ почали
сприймати спрощено - як механізм, машину. Механіка звелась до абсолюту. Світ і Всесвіт
сприймався як величезний механічний годинник, де все було розкладено по поличках, і
лишалось тільки це все класифікувати. Машина стала мірилом і суддею: хронометр і гільйотина.
Якщо хтось і говорив про загадку і таємницю, то хіба граф Каліостро, що ні сам в це не вірив, ні
його слухачі, що сприймали це як розвагу, а не як пошук істини. Все вже відомо і відкрито,
матерія вічна, Бог - це провидіння, система евклідової математики. (Це в кращому випадку,
інколи пантеїзм як забава інтелектуалів, частіше повний атеїзм). Так сприймали світ. Велика
французька революція не тільки поставила крапку на цьому світогляді, але і показала, що все
насправді не так - все те так просто і не так однозначно.

І серед цих сутінок бароко, аристократизму, феодалізму, механіцизму і просто епохи зневіри (о,
як це відчув Джонатан Свіфт! Саме за це його і недолюблює багато хто в Ірландії!) були постаті,
що пливли проти течії. Що протиставили духу механіки глибину філософії, теології, таємницю
світобудови, справжню красу тексту. Я про Григорія Сковороду. Цього самотнього генія.

Григорій Сковорода - це був перший у світовій філософії мислитель тексту. Для його
попередників текст був засобом, а не метою, способом виразити щось, іноді навіть способом
заперечити текст як самодостатність (як у Вольтера), іноді сходами до над завдань (як у Томи
Аквінського). Текст як самоцінність був не у філософських, а в сакральних творах. Не дарма ж
Конфуцій не писав власних творів, а тільки збирав твори давнини - він розумів небезпеку
сакралізації тексту. І хотів сакральності для інших текстів, але не для своїх. У Григорія Сковороди
текст філософських творів не сакральний. Текст стає самодостатнім світом. Так само і давні
сакральні тексти він розглядає як самодостатній світ - мету, а не засіб. Він бачив три світи - світ
речей, світ ідей і світ тексту. У третьому світі він жив і почував себе там досить комфортно.
Настільки комфортно, що світ речей ставав йому непотрібен, а в світі ідей він шукав лише
інструменти для тексту.

Творчість Григорія Сковороди – цього вічно невчасного філософа, вічно недоречного для будь
якої епохи – не тільки для своєї, дослідники розглядали  виключно в контексті і в просторі землі
яка цього дивовижного генія породила, по якій він ходив, обережно торкаючись ногами земного
пилу, і яка його знову прийняла – пішов він у цю землю як колись пішов у добровільне вигнання
від суєтності і гріхів мирських – світу марнотного сього. Але Григорій Сковорода мислитель не
регіонального масштабу як Конфуцій чи Лао Цзи, він людина космічна, людина і громадянин
Всесвіту в кращому розумінні цього поняття. У його генії, звісно, відчувається колорит замріяних
степів та сумного Борисфену, але мислив він про вічне і нескінченне. Але це якось важко
усвідомлюють як українські дослідники його творчості так і закордонні. Бо для українських – «він
наш» і бачать у ньому мислителя у садочку Богом забутого хутора Слобожанщини, а іноземні –
екзотичного посланця незнаної зачарованої країни. І це суттєво заважало розуміти ідеї цього
мислителя – він зірка філософії світового контексту, один з найбільш освічених мислителів епохи,
тонкий знавець латинської і давньогрецької мов і філософій, Європа для нього була не
континентом, а частиною середовища буття.

Це щодо простору. Щодо часу – тут тенденції протилежні. Григорія Сковороду розглядають
окремо від епохи – позачасово, що теж часто заважає розуміти його думки. А жив він у
надзвичайно цікаву епоху, в першу чергу в духовному контексті. Я би назвав цю епоху
«сутінками бароко». Ренесанс болісно довершувався.  І це відчувалося всюди: і в країні
неяскравих кольорів - Голяндії, і в гоноровій Англії, що жила передчуттям епохи пару (їй було
тісно в світі механіки), і в країні вічного прикордоння - Угорщині, і навіть в темному Китаї, де
свого ренесансу не було і не могло бути, бо античність ніколи не закінчувалась, а спроба
європейського ренесансу завершилась катастрофою. В Україні це відчувалося особливо гостро:
стара барокова Україна гинула на очах, про нову годі було мріяти, та й ніхто не здогадувався,
що йде епоха пару та електрики, хоча всі передчували, навіть Карл Лінней - цей останній
апологет механіцизму в натурфілософії. Ламарк уже стукав у двері, але вони були зачинені. У ось
у цей час суцільної механіки, у цей час суцільних сутінок - від колишнього Нового Амстердаму і
знервованої Ліми до солоної тайфунової Формози, у цей час атеїзму та ритуалізації релігії, у цей
час коли Бог вважався сукупність математичних формул, що виражали юридичні закони, у цей
час по землі ходив теолог і теософ. І то не як зразок анахронізму чи уламок минулого, а
сучасний теософ. Бароко марно шукало Бога десь по нетрях деїзму та прагматизму і закономірно
дійшло до атеїзму Вольтера. Григорій Сковорода Бога знайшов. І не тільки у собі - це було б
надто просто. Він знайшов його у Всесвіті. Як нематеріальну творчу компоненту. Як основу
одного трьох частин Світу, де оця матерія - яку вже почали мислити як вічну і всюдисущу
субстанцію була лише частиною одної з частин світу, але не новим божеством.

История cоздания стихотворения:

1
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 565

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 10.
Багатовічний сковородинівський дуб майже зник...
Орки влаштували пожежу у музеї...
Але думка майстра живе - в його слові, в його піснях.
Уважна людина, потрапивши в особливе місце,
відкриє для себе невидимий дуб, який нікому не зруйнувати...
Дякую, Шоне!
Пам'ятаємо!
2022-09-15 00:34:22
Дякую за відгук! Спадок Григорія Сковороди безсмертний.
2022-10-10 12:35:51
Сподобалась, Шоне, Ваша форма мисленння на фоні всіляких сутінок... Здоровенькі були!
2020-07-07 22:32:47
Дякую за відгук і розуміння!
2020-07-08 13:06:57
Дуже цікаве есе. Григорій Сковорода для мене найперший помічник у визначенні - Хто я? Бо саме він (і до цього часу єдиний!!!) хто сказав про два можливих шляхи духовного вдсконалення для людини - через знання, добутті іншими, який довгий, або через Бога в собі, і з його допомогою пізнання справжнього себе, а через сравжнього себе - пізнання (розуміння!) Всесвіту і причин буття всього для тебе.
2019-10-01 10:10:00
Дякую за розуміння! Дякую за відгук!
2019-10-02 00:49:47
Дуже цікава філософія. Дякую.
2019-07-29 17:28:46
Радий, що Вам сподобався мій твір!
2019-09-07 23:18:11
2019-09-08 09:20:11

Концепт Присвячується другу України Шону З Ірландії



Хокку
Ш ибка у Всесвіт –
О м… Клекіт Шона-орла –
Н ерв вербальності

Легенди крихкі, якщо пам`ять зав`яне…
Ірландію пестить від Скифії промінь
Гардарікив край, дивний острів Баян,
Де клекіт порогів Дніпра в перехресті всіх

Наявних народів, відновлює зверхність
Покону, шляхетністью лицарів долі.
І птах дивовижний оселиться – стерх
У серці звитяжному з Вирію – До, ре, мі…

Сакральністью Хортиці – Русь Україну
Відродить з руїни – окрасу Мідгарда.
Щоб жили одвічно навкруг другарі,*
В Сварожому колі, у Всесвіті гавані.
–*Другарі* (Болгарське) товариші
Постскриптум:
Ш ляхетні – обрій
О біймають супроти
Н очі – шикуймось
2019-02-14 23:30:22
Дякую за такий поетичний відгук! Не очікував!
2019-02-18 00:39:25
Дякую, Шоне. Шаную Григорія Сковороду, тому кожне слово про нього , думку про нього з цікавістю ловлю. Захоплююся Вашим захопленням)) Сковородою.З повагою Т.С.
2017-03-05 15:37:43
Дякую за відгук і розуміння!
2017-03-11 02:00:59
Шановний Шоне! З великою повагою вiдношусь до того, що Ви вивчили українську мову i сплкуєтеь нею! Великий Вам за це респект! Вибачте, але я перейду на iншу мову. Сподваюсь, що Ви зрозумте мене, i мабудь, поблажливо проставитесь до цього. Заздалегідь Вам за це буду вдячним.

Прочёл ваш рассказ о своём земляке Григории Сковороде. Признаюсь честно, такого материала о нём и не только - я ещё не видел. Обычно описание персонажа происходит в отрыве от его эпохи, в которой он непосредственно пребывал, жил, творил и создавал. По моему, эта упрощённая картинка делает персонаж достаточно плоским и не фактурным. То, что Вы описали великого мыслителя в духе его времени - это во многом открывает смыслы его поступков, мотивов, результатов. Вы с этим справились превосходно! У Вас очень точное чутьё качества времени, если можно конечно же, так сказать. Это интересно и познавательно. И у Вас это отлично получилось!
У меня был один забавный случай. На портале рассуждали о Чёрном квадрате Малевича. На мой взгляд, разгадывать тайну Чёрного квадрата в отрыве от той эпохи - несколько затруднительно.
Я попытался это донести до читателей, но похоже, меня никто не понял. Если Вам интересен предмет разговора, то дам ссылку:
http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47610&poem=221073
Мне кажется, что и историю в школах и ВУЗах также стоит преподавать окуная абитуриента в атмосферу того времени. Иначе это выглядит как голая констататация фактов и дат. И ничего более.
Хотел поблагодарить Вас за такой содержательный и аналитический рассказ. Если Вы не против, то возьму себе в копилку. Заранее благодарен!
P.S.
Прочёл вашу автобиографию. Если коротко - то я был потрясён такими оборотами судьбы и вашими человеческими поступками. Считаю,что ваша биография достойна приключенческого романа или голливудской экранизации. Но к сожалению, не от меня это зависит.
Желаю Вам всего доброго, творческого вдохновения и долгих лет благоденствия!
С уважением, камертон.
2017-03-05 15:26:38
Дякую за такий відгук! У мене ціла книга написана про Григорія Сковороду. Але ніяк я цю книгу не можу довершити і відредагувати....
2017-03-11 02:00:36
Так, шановний Шоне, розпочати завжди буває легше, нiж закiнчити працю.
По собi знаю.
Успiхiв Вам i наснаги!
2017-03-17 18:21:19
Дуже радий мати можливість спілкуватися з Вами. Дякувати Богу, я ще живий! Та й Ви теж!
За це ессе особлива дяка, бо Сковорода мій земляк. І у нас люди освічені його досі шанують. Він помер у Пан-Іванівці, а тепер вона Сковородинівка, на його честь. "Світ ловив мене, та не спіймав" написано на його могилі. І досі дехто намагається спіймати вільну думку людей. Проте, кожна людина розумна має ту думку, незважаючи на перешкоди.
З великою увагою і задоволенням прочитав Ваші думки. Не зі всіма погоджуюся, та все одно це цікаві й корисні роздуми людини дуже розумної, з багатим життєвим досвідом. Людини, до якої завжди потрібно прислухатися, бо вона каже розумне й вистражданне своїм довгим життям. Живіть дого, любий Шоне!
2016-09-06 07:22:54
Дякую за відгук! Твори Сковороди - це моє давнє захоплення. Власне з творів Сковороди я вперше зацікавився Україною і почав вивчати українську мову....
2016-09-20 22:28:59
Так...Цікаво - не те слово. Які знання...скільки мимо нас...Життя - мало для пізнання і роздумів,особливо, якщо суєта з"їдає основну частку часу...(це я про себе)
2016-06-15 00:05:20
Дякую за відгук!
2016-07-08 01:14:20
Сьогодні я знову звернулась до цього тексту...Дякую, Шоне
2016-07-08 01:18:31
Дякую, Шоне, за цікавий філософський роздум. Приємно, що Г. С. Сковорода був першим, хто відкрив Бога у Всесвіті. А Ви теж філософ. У Вас дуже цікаво.
З повагою - Н.Т.
2016-06-14 23:57:06
Дякую за розуміння! Творчість цього філософа я вивчаю все життя...
2016-07-08 01:15:00

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль??
Регистрация
В прямом эфире
Спасибо, Владимир! Добровольно не уйдёт... Обучает наверно двойников...Прими мою поддержку! +++ !!!
Рецензия от:
Эдуард Неганов
2024-03-29 13:36:04
Браво, Михаил! Чудесная песня и Ваше исполнение! +++ !!!

Оценки по стихотворению:
Ритм: 5
Размер: 5
Рифма: 5
Метафоричность и целостность образов: 5
Эмоциональное воздействие: 5
Глубина мысли и точность логики: 5
Рецензия от:
Эдуард Неганов
2024-03-29 13:27:28
Дякую, Виктор! Тема не избитая и очень нужная для нашей жизни! Понравились стихи!+++ !!!
Рецензия от:
Эдуард Неганов
2024-03-29 13:19:17
На форуме обсуждают
Іде вуйко Хрещатиком - 

Приїжджа людина. 

Запитує у зустрічних: 

- А котра година? 

Перехожі пробiгають, 

Позиркують скоса. 

Той рук(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 09:59:39
Коли забув ти рідну мову —

яка б та мова не була —

ти втратив корінь і основу,

ти обчухрав себе дотла.


Коли в дорогу ти збирався,

каз(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 08:29:11
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.