Автор: Светлана Александрова
Тема:Патриотические стихи
Опубликовано: 2015-03-10 09:31:56
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Ой, Тарасе, чи на небі любо спочивати?
Чи ти бачиш, що в країні знову плаче мати?
Знову москалі лихії смерть несуть та горе,
Знову плачуть сині ріки, плачуть сині гори..
Два століття промайнуло, ще й рік
прихопили.
Москалі не вгомоняться, Крим наш захопили,
Та мало їм, на Донбасс послали загони
І горять теперь міста, села та райони.
Плачуть жінки, плачуть діти та старії люди,
Україну розривають московські Іуди,
Перед світом дурня клеять та сміються гидко,
Україна стогне, плаче, неначе лебідка
Що попалася шулікам, рвуть її кігтями.
Ти се бачиш, Тарасе? Бачиш що із нами?
То перекажи там Богу, хай вже схаменеться,
Бо вкраїнському народу як терпець
урветься..
Повстаємо всі до зброї, малі та великі,
І москалів погонимо, щоб собаки дикі
Більш не лізли в Україну, навіть не дивились,
Бо вкраїнці від "любові" москалів втомились!
Передай це все, Тарасе, бо чекать не будем,
Ми ж бо вільні та розумні, та трудящі люди.
Ми свою країну любим та щиро цінуєм,
І її, на диво світу, як казку збудуєм!
История cоздания стихотворения:
Доброго дня, Наталя
Володимирівна! Держіть
переклад: КОРАБЛИИК Той ранок таким був немислимо свіжим, гойдались росинки вздовж стежки сильніше, а поблизу хвіртки цвіли маргаритки, і равлики грілись у ліжечку квітки. А тут, по калюжі, так легко, відважно в далекі краї плив кораблик безстрашно із аркуша ще не старої газети, в якій друкували поеми поети. І сонце яскраве, і вітер попутний вітрило оббризкали вмить перламутром, Світилися в серці відрадні надії, і ранок був свіжим, і купчились мрії. -- Де Ви, Наталочко Володимирівно? Відгукніться! |
Рецензия от: Лисич Валентина 2024-03-29 16:12:04 |
Така приємна подорож. А це моє Не промовляй "помовч, зажди"... Авторский переклад - "Не говорите мне, потом" Не промовляй "помовч, зажди". Ти Прометей в коханні - любий, У дотиках пульсують груди - Трояндами тремтять з жаги. Притулок пташкою знайти, Росою - проліском багнета. Здобуток бути назавжди З козацьким - альфа та омега. Ще вранці скелю віднайти Де провокують в мріях хвилі - Тотем* безодні на стриптиз - чи в тім пророцтво від Сивіли. В день судний скинути корсет - Коханий мій - геть забобони. Світ дивовижний без кордонів, Приникшим біля стоп Скарлет. Не промовляй "помовч, зажди"... *Тотем* - в данному випадку Посейдон. 22. 02. 2022. Не говорите мне потом Потоком чувств, скользящих мимо, Я женщиной хочу стать, милый, Цветущей розой за окном, Синицей в трепетной руке, Сверкающей росой... Стихией, Взрывной и павшей на рубеж, Исполненной казачьей силы. И полусонной на заре Прибой послушать говорливый. Концы ли в воду Пер-Лашез - О нас в пророчестве Сивиллы: В день судный скинуть на скамье С любимым все свои невзгоды - Сей жизни обнуляя коды, Распятых в жаждущей Скарлет. "Не говорите мне, потом"... |
Рецензия от: Сколибог Олег 2024-03-29 16:06:10 |
Геннадий, мои овации Вам
и восторг. Великолепное стихотворение. Мира Вам, здоровья, добра, творческого вдохновения. |
Рецензия от: Таня Яковенко 2024-03-29 15:44:27 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |