UA
|
Число 28. Як знищували українську мову / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
|
|
Автор: Наталия Бугаре
Тема:Стихи о войне
Опубликовано: 2015-05-19 21:11:32
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Послепобедье
Меж куполов, запутавшись лучами,
Повисло солнце точно над крестом.
У кедра лапы на ветру качались,
он молод был – по виду лет на сто.
Купались чайки в бирюзовых водах,
Рыбачили, от радости крича.
Июль. Утихнул грохот ледохода,
И жизнь бурлила даже по ночам.
Короткое на Валааме лето,
И долгая в Карелии зима.
Макушки храма напитались светом,
Но нет монахов. Монастырь-тюрьма.
Тут контингент особенный – медали,
колодки, боевые ордена.
Такое вот себе завоевали….
Одна - победа, разная - цена.
В погоду на пригорок выносили
Обрубки тел рядками на траву.
Обычно запевал моряк Василий
Про Днепр, чьи волны без конца ревут.
Подхватывали песню «самовары»,
(Их складывали рядом у кустов.)
И плакала безглазая Варвара,
Крестясь на солнце мимо всех крестов.
Родные письма редко им писали.
У многих не осталось никого.
Другие - о себе не сообщали -
пропал, убит, и пусть из сердца вон.
Уж лучше так. Эх, где ж вы руки-ноги?
Во сне тревожно лает пулемет,
Туман клубится за селом над логом.
Снарядов недолет и перелет.
Атаки, рукопашные, оскалы
Немецких рож. Разведка, языки…
...Картошка в чугунке, шматочек сала.
И дочь навстречу тропкой у реки…
Не суждено… Хлеб горький у калеки.
Что им осталось? Только смерти ждать.
Конверт казенный, он палач, не лекарь:
«Погиб геройски». Точка. И печать.
А бабушка не верила печатям,
Всю жизнь солдаткой прожила одна.
На небесах успели повенчать их,
А тут не вышло... Чертова война!
«Вернется,» - каждый день твердила маме.
Хранила его место у стола.
Дед умер в 30 лет на Валааме,
А бабушка его всю жизнь ждала.
История cоздания стихотворения:
Портрет Геннадия Доброва. На нем
предположительно Герой Советского Союза
Волошин. В результате ранения он потерял
не только конечности, но слух и голос. Мог
только смотреть.... Умер на Валааме. Его
родственники нашли его уже только после
смерти и поставили памятник на могиле.
Единственный памятник от родственников в
том проклятом месте. На могилах остальных
не осталось уже и крестов... Только большой
каменный крест воздвигли монахи. Но уже в
наше время. Сколько их там было и умерло,
никто не знает... Посмотрите в инете
Валаамский цикл Доброва. Там не нужно
слов...
1
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 737
Рецензии
Всего рецензий на это произведение: 16.
Ужас, настолько быть неблагодарными... Но "Уж лучше так". Других погрузили в корабль и затопили, чтоб не тратиться на инвалидов Великой Отечественной...
2020-05-09 10:15:19
Я давно читала, но всё равно жуть - навсегда. Они пожертвовали собой во имя страны, а страна их утопила, чтоб не тратиться на уход за ими...
2020-05-09 13:45:29
Наталя, страшнише, щоб наших хлопчиків , яких теж багато, не забувала держава.
Бо з нашим недолугим преЗедентом, якій про армію знає лише з кіно, і він не піклується хлопцями, то яке до них буде відношення?
Ось що мене турбує!
Бо з нашим недолугим преЗедентом, якій про армію знає лише з кіно, і він не піклується хлопцями, то яке до них буде відношення?
Ось що мене турбує!
2020-05-09 14:16:40
хочу вірити
З днем такої тяжкої Перемоги наших дидусів и батьків, але нашої Перемоги ще ждемо і віремо
2020-05-09 14:56:52
Дякую, дівчата. Дасть бог і ми доживемо до нашої перемоги. Посилання дайте на затоплення те... Не знала... Господи, невже і таке було?(
2020-05-10 00:49:25
Наталочко, я чітала у фб позавчора, хтось там давав ссилку, тепер не можу знайти...
І в інеті теж не знаходжу.
Якщо знайду,я тобі відправлю у фб
І в інеті теж не знаходжу.
Якщо знайду,я тобі відправлю у фб
2020-05-10 08:03:23
Я читала давно, и тогда легко нашла. Сейчас набираю, но почему-то не нахожу. Может, кто-то ссылку даст.
2020-05-10 08:26:44
да, горечи послепобедья очень много осталось. но как важно было одержать тогда эту победу!
2020-05-08 21:21:11
Звичайно, велич і значущість Перемоги нічого не може зменшити. Але так віддячити переможцям міг тільки антилюдський, людожерський режим, країною таке не назвеш.
2020-05-09 07:10:01
Ось тут повна і ясна відповідь
І МЕРТВИМ, І ЖИВИМ, І НЕНАРОЖДЕННИМ ЗЕМЛЯКАМ МОЇМ В УКРАЙНІ І НЕ В УКРАЙНІ МОЄ ДРУЖНЄЄ ПОСЛАНІЄ
Аще кто речетъ, яко люблю Бога, а брата своего ненавидитъ, ложь есть.
Соборно[е] послание Иоанна. Глава 4, с. 20
І смеркає, і світає,
День божий минає,
І знову люд потомлений,
І все спочиває.
Тілько я, мов окаянний,
І день і ніч плачу
На розпуттях велелюдних,
І ніхто не бачить,
І не бачить, і не знає —
Оглухли, не чують;
Кайданами міняються,
Правдою торгують.
І Господа зневажають,
Людей запрягають
В тяжкі ярма. Орють лихо,
Лихом засівають,
А що вродить? побачите,
Які будуть жни́ва!
Схаменіться, недолюди,
Діти юродиві!
Подивіться на рай тихий,
На свою країну,
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну,
Розкуйтеся, братайтеся,
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тілько
На чужому полі.
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля. /349/
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра,
Добра святого. Волі! волі!
Братерства братнього! Найшли,
Несли, несли з чужого поля
І в Україну принесли
Великих слов велику силу,
Та й більш нічого. Кричите,
Що Бог создав вас не на те,
Щоб ви неправді поклонились!..
І хилитесь, як і хилились!
І знову шкуру дерете
З братів незрящих, гречкосіїв,
І сонця-правди дозрівать
В німецькі землі, не чужії,
Претеся знову!.. Якби взять
І всю мізерію з собою,
Дідами крадене добро,
Тойді оставсь би сиротою
З святими горами Дніпро!
Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались,
Щоб там і здихали, де ви поросли!
Не плакали б діти, мати б не ридала,
Не чули б у Бога вашої хули.
І сонце не гріло б смердячого гною
На чистій, широкій, на вольній землі.
І люди б не знали, що ви за орли,
І не покивали б на вас головою.
Схаменіться! будьте люди,
Бо лихо вам буде.
Розкуються незабаром
Заковані люде,
Настане суд, заговорять
І Дніпро, і гори!
І потече сторіками
Кров у синє море
Дітей ваших... і не буде
Кому помагати.
Одцурається брат брата
І дитини мати.
І дим хмарою заступить /350/
Сонце перед вами,
І навіки прокленетесь
Своїми синами!
Умийтеся! образ Божий
Багном не скверніте.
Не дуріте дітей ваших,
Що вони на світі
На те тілько, щоб панувать...
Бо невчене око
Загляне їм в саму душу
Глибоко! глибоко!
Дознаються небожата,
Чия на вас шкура,
Та й засядуть, і премудрих
Немудрі одурять!
Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрость би була своя.
А то залізете на небо:
«І ми не ми, і я не я,
І все те бачив, і все знаю,
Нема ні пекла, ані Раю.
Немає й Бога, тілько я!
Та куций німець узловатий,
А більш нікого!..» — «Добре, брате,
Що ж ти такеє?»
«Нехай скаже
Німець. Ми не знаєм».
Отак-то ви навчаєтесь
У чужому краю!
Німець скаже: «Ви моголи».
«Моголи! моголи!»
Золотого Тамерлана
Онучата голі.
Німець скаже: «Ви слав’яне».
«Слав’яне! слав’яне!»
Славних прадідів великих
Правнуки погані!
І Коллара читаєте
З усієї сили,
І Шафарика, і Ганка,
І в слав’янофіли
Так і претесь... І всі мови
Слав’янського люду — /351/
Всі знаєте. А своєї
Дас[т]ьбі... Колись будем
І по-своєму глаголать,
Як німець покаже
Та до того й історію
Нашу нам розкаже, —
Отойді ми заходимось!..
Добре заходились
По німецькому показу
І заговорили
Так, що й німець не второпа,
Учитель великий,
А не те, щоб прості люде.
А ґвалту! а крику!
«І гармонія, і сила,
Музика та й годі.
А історія!.. поема
Вольного народа!
Що ті римляне убогі!
Чортзна-що — не Брути!
У нас Брути! і Коклеси!
Славні, незабуті!
У нас воля виростала,
Дніпром умивалась,
У голови гори слала,
Степом укривалась!»
Кров’ю вона умивалась,
А спала на купах,
На козацьких вольних трупах,
Окрадених трупах!
Подивіться лишень добре,
Прочитайте знову
Тую славу. Та читайте
Од слова до слова,
Не минайте ані титли,
Ніже тії коми,
Все розберіть... та й спитайте
Тойді себе: що ми?..
Чиї сини? яких батьків?
Ким? за що закуті?..
То й побачите, що ось що
Ваші славні Брути:
Раби, подножки, грязь Москви,
Варшавське сміття — ваші пани /352/
Ясновельможнії гетьмани.
Чого ж ви чванитеся, ви!
Сини сердешної Украйни!
Що добре ходите в ярмі,
Ще лучше, як батьки ходили.
Не чваньтесь, з вас деруть ремінь,
А з їх, бувало, й лій топили.
Може, чванитесь, що братство
Віру заступило.
Що Синопом, Трапезондом
Галушки варило.
Правда!.. правда, наїдались.
А вам тепер вадить.
І на Січі мудрий німець
Картопельку садить,
А ви її купуєте,
Їсте на здоров’я
Та славите Запорожжя.
А чиєю кров’ю
Ота земля напоєна,
Що картопля родить, —
Вам байдуже. Аби добра
Була для городу!
А чванитесь, що ми Польщу
Колись завалили!..
Правда ваша: Польща впала,
Та й вас роздавила!
Так от як кров свою лили
Батьки за Москву і Варшаву,
І вам, синам, передали
Свої кайдани, свою славу!
Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають.
Заміс[т]ь пива праведную
Кров із ребер точать.
Просвітити, кажуть, хочуть
Материні очі
Современними огнями.
Повести за віком,
За німцями, недоріку, /353/
Сліпую каліку.
Добре, ведіть, показуйте,
Нехай стара мати
Навчається, як дітей тих
Нових доглядати.
Показуйте!.. за науку,
Не турбуйтесь, буде
Материна добра плата.
Розпадеться луда
На очах ваших неситих,
Побачите славу,
Живу славу дідів своїх
І батьків лукавих.
Не дуріте самі себе,
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Бо хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Чужі люди проганяють,
І немає злому
На всій землі безконечній
Веселого дому.
Я ридаю, як згадаю
Діла незабуті
Дідів наших. Тяжкі діла!
Якби їх забути,
Я оддав би веселого
Віку половину.
Отака-то наша слава,
Слава України.
Отак і ви прочитай[те],
Щоб не сонним снились
Всі неправди, щоб розкрились
Високі могили
Перед вашими очима,
Щоб ви розпитали
Мучеників, кого, коли,
За що розпинали!
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата —
Нехай мати усміхнеться, /354/
Заплакана мати.
Благословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечерній
Тихо засіяє...
Обніміться ж, брати мої.
Молю вас, благаю!
І МЕРТВИМ, І ЖИВИМ, І НЕНАРОЖДЕННИМ ЗЕМЛЯКАМ МОЇМ В УКРАЙНІ І НЕ В УКРАЙНІ МОЄ ДРУЖНЄЄ ПОСЛАНІЄ
Аще кто речетъ, яко люблю Бога, а брата своего ненавидитъ, ложь есть.
Соборно[е] послание Иоанна. Глава 4, с. 20
І смеркає, і світає,
День божий минає,
І знову люд потомлений,
І все спочиває.
Тілько я, мов окаянний,
І день і ніч плачу
На розпуттях велелюдних,
І ніхто не бачить,
І не бачить, і не знає —
Оглухли, не чують;
Кайданами міняються,
Правдою торгують.
І Господа зневажають,
Людей запрягають
В тяжкі ярма. Орють лихо,
Лихом засівають,
А що вродить? побачите,
Які будуть жни́ва!
Схаменіться, недолюди,
Діти юродиві!
Подивіться на рай тихий,
На свою країну,
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну,
Розкуйтеся, братайтеся,
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тілько
На чужому полі.
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля. /349/
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра,
Добра святого. Волі! волі!
Братерства братнього! Найшли,
Несли, несли з чужого поля
І в Україну принесли
Великих слов велику силу,
Та й більш нічого. Кричите,
Що Бог создав вас не на те,
Щоб ви неправді поклонились!..
І хилитесь, як і хилились!
І знову шкуру дерете
З братів незрящих, гречкосіїв,
І сонця-правди дозрівать
В німецькі землі, не чужії,
Претеся знову!.. Якби взять
І всю мізерію з собою,
Дідами крадене добро,
Тойді оставсь би сиротою
З святими горами Дніпро!
Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались,
Щоб там і здихали, де ви поросли!
Не плакали б діти, мати б не ридала,
Не чули б у Бога вашої хули.
І сонце не гріло б смердячого гною
На чистій, широкій, на вольній землі.
І люди б не знали, що ви за орли,
І не покивали б на вас головою.
Схаменіться! будьте люди,
Бо лихо вам буде.
Розкуються незабаром
Заковані люде,
Настане суд, заговорять
І Дніпро, і гори!
І потече сторіками
Кров у синє море
Дітей ваших... і не буде
Кому помагати.
Одцурається брат брата
І дитини мати.
І дим хмарою заступить /350/
Сонце перед вами,
І навіки прокленетесь
Своїми синами!
Умийтеся! образ Божий
Багном не скверніте.
Не дуріте дітей ваших,
Що вони на світі
На те тілько, щоб панувать...
Бо невчене око
Загляне їм в саму душу
Глибоко! глибоко!
Дознаються небожата,
Чия на вас шкура,
Та й засядуть, і премудрих
Немудрі одурять!
Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрость би була своя.
А то залізете на небо:
«І ми не ми, і я не я,
І все те бачив, і все знаю,
Нема ні пекла, ані Раю.
Немає й Бога, тілько я!
Та куций німець узловатий,
А більш нікого!..» — «Добре, брате,
Що ж ти такеє?»
«Нехай скаже
Німець. Ми не знаєм».
Отак-то ви навчаєтесь
У чужому краю!
Німець скаже: «Ви моголи».
«Моголи! моголи!»
Золотого Тамерлана
Онучата голі.
Німець скаже: «Ви слав’яне».
«Слав’яне! слав’яне!»
Славних прадідів великих
Правнуки погані!
І Коллара читаєте
З усієї сили,
І Шафарика, і Ганка,
І в слав’янофіли
Так і претесь... І всі мови
Слав’янського люду — /351/
Всі знаєте. А своєї
Дас[т]ьбі... Колись будем
І по-своєму глаголать,
Як німець покаже
Та до того й історію
Нашу нам розкаже, —
Отойді ми заходимось!..
Добре заходились
По німецькому показу
І заговорили
Так, що й німець не второпа,
Учитель великий,
А не те, щоб прості люде.
А ґвалту! а крику!
«І гармонія, і сила,
Музика та й годі.
А історія!.. поема
Вольного народа!
Що ті римляне убогі!
Чортзна-що — не Брути!
У нас Брути! і Коклеси!
Славні, незабуті!
У нас воля виростала,
Дніпром умивалась,
У голови гори слала,
Степом укривалась!»
Кров’ю вона умивалась,
А спала на купах,
На козацьких вольних трупах,
Окрадених трупах!
Подивіться лишень добре,
Прочитайте знову
Тую славу. Та читайте
Од слова до слова,
Не минайте ані титли,
Ніже тії коми,
Все розберіть... та й спитайте
Тойді себе: що ми?..
Чиї сини? яких батьків?
Ким? за що закуті?..
То й побачите, що ось що
Ваші славні Брути:
Раби, подножки, грязь Москви,
Варшавське сміття — ваші пани /352/
Ясновельможнії гетьмани.
Чого ж ви чванитеся, ви!
Сини сердешної Украйни!
Що добре ходите в ярмі,
Ще лучше, як батьки ходили.
Не чваньтесь, з вас деруть ремінь,
А з їх, бувало, й лій топили.
Може, чванитесь, що братство
Віру заступило.
Що Синопом, Трапезондом
Галушки варило.
Правда!.. правда, наїдались.
А вам тепер вадить.
І на Січі мудрий німець
Картопельку садить,
А ви її купуєте,
Їсте на здоров’я
Та славите Запорожжя.
А чиєю кров’ю
Ота земля напоєна,
Що картопля родить, —
Вам байдуже. Аби добра
Була для городу!
А чванитесь, що ми Польщу
Колись завалили!..
Правда ваша: Польща впала,
Та й вас роздавила!
Так от як кров свою лили
Батьки за Москву і Варшаву,
І вам, синам, передали
Свої кайдани, свою славу!
Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають.
Заміс[т]ь пива праведную
Кров із ребер точать.
Просвітити, кажуть, хочуть
Материні очі
Современними огнями.
Повести за віком,
За німцями, недоріку, /353/
Сліпую каліку.
Добре, ведіть, показуйте,
Нехай стара мати
Навчається, як дітей тих
Нових доглядати.
Показуйте!.. за науку,
Не турбуйтесь, буде
Материна добра плата.
Розпадеться луда
На очах ваших неситих,
Побачите славу,
Живу славу дідів своїх
І батьків лукавих.
Не дуріте самі себе,
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Бо хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Чужі люди проганяють,
І немає злому
На всій землі безконечній
Веселого дому.
Я ридаю, як згадаю
Діла незабуті
Дідів наших. Тяжкі діла!
Якби їх забути,
Я оддав би веселого
Віку половину.
Отака-то наша слава,
Слава України.
Отак і ви прочитай[те],
Щоб не сонним снились
Всі неправди, щоб розкрились
Високі могили
Перед вашими очима,
Щоб ви розпитали
Мучеників, кого, коли,
За що розпинали!
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата —
Нехай мати усміхнеться, /354/
Заплакана мати.
Благословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечерній
Тихо засіяє...
Обніміться ж, брати мої.
Молю вас, благаю!
2020-05-09 07:48:34
Наташа, этот стих потрясающий по своей внутренней, скрытой какой-то мощи! Реально слёз не сдержать. Я читала когда-то историю о том, как женщина искала своего мужа, не верила, что он погиб. И приехала на Валаам, там его и нашла, узнала его.. Спасибо за информацию, поищу эту передачу. Прекрасная работа!
2020-05-08 21:09:07
Дякую. Світла їм пам'ять, зрадженим своєю країною героям найстрашнішої війни того часу.
2020-05-08 00:22:48
Страшно представить, что чувствовали люди-"самовары". Лет 10 назад была на Валааме. Гид даже не намекнула об этих событиях. Спасибо Вам большое за стихотворение.
2019-05-08 22:59:07
Я теж уявити не можу цього.... А про Валаам мало хто і досі знає. Така заплата за ту перемогу - це і є справжнє обличчя "совка". Дякую за коментар. 
2020-05-08 00:21:43
Вам дякую, хоч і з затримкою. Випадаю з інету часто...Тяжкі часи.
2020-05-08 00:20:26
Спасибо, Евгений, что тяжело читать было... Мне писать его тоже тяжело было. Вот так я 9е мая отметила в этом году, начав писать Валаамский цикл.
2015-07-28 22:46:29
Ужас! Вот и сегодня империя отказывается от своих бойцов! Всё как и раньше:(
2015-05-23 12:24:39
Наташа, а я смотрела все эти портреты года 2-3 назад, ещё до войны и плакала страшно, не могла поверить, что такое могло быть... и вот , история повторяется...
2015-05-22 20:41:49
Ужас в этой истории в том, что их потом все предали... и Народ, и Отечество. Не дай Бог это повторится с нами. Не дай Бог.
А под Хмельницком до сих пор есть такой до инвалидов - там афганцы, от которых отказались родные...самовары и безногие или безрукие, безглазые и обоженные. Пусть он будет последним из списка таких мест... Если мы предадим их - то грош цена нашей победе, а она будет.
А под Хмельницком до сих пор есть такой до инвалидов - там афганцы, от которых отказались родные...самовары и безногие или безрукие, безглазые и обоженные. Пусть он будет последним из списка таких мест... Если мы предадим их - то грош цена нашей победе, а она будет.
2015-05-22 20:53:11
Наташа, перечитала твои стихи. Почти все про войну, про цинковых мальчиков. Про нашу современную войну. Ты , правда, одна из лучших поэтесс на портале. Жаль, редко теперь пишешь
2019-05-08 17:07:53
Наташа, нашла вот. Помню, где-то мне попадалась эта цитата и нашла ее:"
Бог мой!Что делает со мной эта страна? И раз она меня отвергла, давайте взглянем на нее беспристрастно, давайте вместе посмотрим,как она теряет свою честь и свою жизнь" Ирен Немировски." Французская сюита" (1942.)
Бог мой!Что делает со мной эта страна? И раз она меня отвергла, давайте взглянем на нее беспристрастно, давайте вместе посмотрим,как она теряет свою честь и свою жизнь" Ирен Немировски." Французская сюита" (1942.)
2019-05-09 11:06:29
Страшный и горький вкус послепобедья... Очень сильные по воздействию стихи! Очень зримые, живописные, несмотря на ужасную действительность, в них описанную)) Спасибо!!!
2015-05-21 15:47:14
Наташа, угодила этим стихом в самое сердце. Сколько такого горя оставляет война! Но об этом предпочитали не говорить, зато маршировали, чеканя шаг, каждый год, да народные деньги выстреливали в небо. А сколько калек оставит теперешняя война!
2015-05-21 01:57:19
Это точно... война не бывает красивой и послевоенье всегда горькое... Господи, почему люди ни чему не учатся???? Спасибо, Райка.
2015-05-21 12:06:51
Дуже боляче читати такі рядки, мій батько теж пройшов це пекло війни і в 38 років помер від ран, це дуже болюча тема для всіх, але це свята правда , яку нічим не зачеркнеш, це наша біль, це наша пам'ять, це наша шана тим мужнім людям, які воювали і не менше мужнім, хто чекав ціле життя, я преклоняюсь перед цими людьми.
2015-05-19 22:53:13
Я, мабуть, теж так би не змогла... все життя чекати. Дякую, Валентино.
2015-05-19 22:54:22
Я не могу комментировать это стихотворение, я просто скажу, спасибо, Наташа огромное. Тема войны всегда болезненна.
2015-05-19 22:20:53
Нельзя читать без душевного содрогания эти стихи о трагедиях человеческих жизней, о трагедии страны победившей.
Просто нет слов...
Просто нет слов...
2015-05-19 21:52:29
Наталья, ты прекрасно описала черный период нашей послепобедной истории. Это жутко! А сколько ещё подводных камней осталось , о которых мы ещё не знаем! Больно всё это! С теплом, Лариса.
2015-05-19 21:39:14
Ох, Лариса.. я этим стихом полгода разродиться не могла.. пока не поняла, что надо цикл писать. Тут невозможно одним весь ужас передать.. что это было? Концлагерь для инвалидов войны? Или эдакое милосердие? Как было правильно поступить? Оставить как есть, с учетом, что на них паразитировала мафия нищих? А какой уход они бы получили в то время дома? С учетом, что на пенсию по инвалидности не проживешь, а женам, ухаживающим за ними( как и матерям) не платили по тем законам? Я даже представить себе не могу весь ужас страдания этих фронтовиков, отвергнутых и отверженных обществом... И как относиться к этому? Они там голодали.. По свидетельствам Геннадия Доброва, а ему я верю, там был ад... Я уже полгода больна темой Валаама... а стих не передал и сотой доли всего, что во мне...
2015-05-19 22:02:31
Наташа, мне кажется, что этим людям, нашим героям , которые насмерть стояли и победили, нужно было обеспечить достойную жизнь, все сделать для них, а не спецмагазины для зажравшихся приспособленцев, ведь это благодаря им мы родились и живём, значит надо было отдать им свой долг и скрасить их без того горькую жизнь,
Порой лишённую простых человеческих радостей всилу того, что они покалечены. Спасибо, Наташа, что ты подняла эту страшную тему!
Порой лишённую простых человеческих радостей всилу того, что они покалечены. Спасибо, Наташа, что ты подняла эту страшную тему!
2015-05-19 23:13:07
Ты бесконечно права, Лара. Воевали они за достойную жизнь. Но заслужили Валаам и неухоженные могилы с поваленными крестами...
2015-05-19 23:18:54
В прямом эфире
| Японский хокку в
украинской
действительности стал
белой лошадью в яблоках,я
имею в виду своего рода
эталон.Самурайский
стих. Р.с. пусть нервы из стали Пусть в сердце остается солнце Украина победит Воостановится земля,воостановится дома Только память будет помнит,не допустит больше зла Будущее радует Оценки по стихотворению: Ритм: 5 Размер: 5 Рифма: 5 Метафоричность и целостность образов: 5 Эмоциональное воздействие: 5 Глубина мысли и точность логики: 5 |
| Рецензия от: Пийка упрямая 2024-04-27 06:14:21 |
| Замечательное стихотворение, Маринка! Вдохновения тебе! |
| Рецензия от: Сергей Андрейченко 2024-04-27 06:04:06 |
| Прекрасные, хотя и грустные строки! Удачи Вам! |
| Рецензия от: Сергей Андрейченко 2024-04-27 06:02:37 |
На форуме обсуждают
| Люблю рок-музику. Люблю
слухати Фреді Меркурі.
Обожнюю Believer. Людмила Варавко, дякую вам за "тепло душі". Я неадекватна людина, т(...) |
| Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-04-25 11:58:28 |
| Most Popular Rock Songs
On YouTube 1 Passenger | Let Her Go 3.7B 2 Imagine Dragons – Believer 2.6B 3\4 The Chainsmokers & Coldplay - Something Just(...) |
| Рецензия от: Серж Песецкий 2024-04-23 23:49:15 |
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.