Автор: Ольга Васильевна
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2013-08-01 08:05:27
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

В сороковому році (за мотивами вірша А. Ахматової )

Когда  погребают  эпоху,
Надгробный  псалом  не  звучит.
Крапиве,  чертополоху
Украсить  её  предстоит.
И  только  могильщики    лихо
Работают.  Дело  не  ждёт.
И  тихо  так,  Господи,  тихо,
Что  слышно,  как  время  идёт.
А  после  она  выплывает,
Как  труп  на  весенней  реке.
Но    матери  сын  не  узнает
И  внук  отвернётся  в  тоске.
И  клонятся  головы  ниже,
Как  маятник  ходит  луна.
Так  вот  над  погибшим  Парижем
Такая  теперь  тишина.

                                                А.Ахматова


В  той  час,  як  хоронять  епоху,
Псалом  над  труною    мовчить.
КропИві  та  чортополоху
Вкрашати  належить  цю  мить.
І  лише  могильщики  звично
Працюють,  бо  діло  не  жде.
Так  тихо,  о,  Боже,  й  трагічно,
Що  чути,  як  час  в  Вічність  йде.
А  потім  вона  випливає,
Як  труп  по    весні  у  воді.
Та  матері  син  не  впізнає
Й  онук  відсахнеться  в  журбі.
Схиляються  голови  нижче
І  місяць  по  небу  блука.
Ось  так  над  загиблим  Парижем
Пливе  тепер  тиша  дзвінка.

История cоздания стихотворения:

люблю вірші А.Ахматової