Автор: Ветка
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2013-12-12 21:36:37
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Нащадкам

Майданом лунають слова,
Пісні про любов до держави,
Козацька велика душа,
Співає нащадкам про славу.
Кремезний козак,мов Мамай,
Одітий в святкову сорочку,
Співає і сіну і дочці,
Про славу лунають слова.
Студенти навколо стоять,
Підспівують старшому брату,
Щаслива в народа душа,
Бо їх тут зібралось багато.
Вже Київ готується спать,
І мріями вкрився Хрещатик.
Тихенько співає козак,
А поряд, сестричка і братик.
Та що ж то таке, що гремить?
Зима ж на порозі у Бога.
А в душу страшенна тревога,
Змиєю  слизькой  вповза.
Бруківка гуде і гремить.
І чоботи в ребра і в спину,
Лупцюють, ще зовсім дитину,
Майбутне, вбива сатана.
Козак, подивись! Яничари,
Пройдисвіти, підлість, ганьба!
Заклякла душа у козака,
Порвалась бандури струна.
Старі і малі на Майдані,
Покопані, кров у ві млі.
Козак, посивілий кремезний,
Лежить на Вкраїнській землі.
Лежить на Майдані, козаче,
Нащадок славетних батьків
Богун, як і Хмель, як і Гонта,
Дав сили, на ноги ще звів.
Стоїть козак, серед площі,
Бандури не видно ніде.
Стоїть козак, плаче серце,
Обличча бліде та сумне.
А я дивлюся на нього,
І стоне і рветься душа,
Порвата, побита кийками,
Стоїть Україна моя.

История cоздания стихотворения: