Автор: Ветка
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2014-01-17 22:13:15
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Голуб і голубка

Вітер віє-розвіває,
Твій стан сизокрила!
Кожне пір,ячко твоє,
Розвиває мила.
Дощик очі умиває,
Від смутку боронить,
Думки тяжкії від тебе,
Далеко відгонить.
Сонце тішить твою душу,
Теплом зігріває,
Дорогою і рідною,
Тебе називаю.
Так звертався голуб сизий,
До мертвої птиці,
Причитав, кружляв над нею,
Заглядав в зіниці.
Причитав і дуже плакав,
Бо любив нещасну,
Після він піднявся в небо,
І як зірка згаснув.
І нема вже пари в небі,
Два серденька ясних!
Дощ і вітер,сонце сяє,
Плине час роками,
Про голубку й голуба,
Я не забуваю!
Лиш приснилось мені якось,
Що голуби наче,
Мов два янгола біленьких,
Наді мною плачуть!

История cоздания стихотворения: