Автор: Александр Валериевич
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2022-05-23 08:47:00
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Колісниці

Їх понесли життя колісниці...
Поміж двом непотрібних стовпів...
Та журилася тільки дзвіниця,
Бо ніхто з них, не чув її спів...

І ніхто з них не бачив довкола,
Жили поряд, і раптом, ось так...
Двоє з світу, де ще Pepsi-Cola,
Недоречна була, аж ніяк...

На пустелі, що їм відкривалась,
Були видимі лиш міражі...
Та дружилися і побирались...
Бо не бачили більше межі...

Діточок народжали зухвало,
Та підступним буває їство.
Діти вдалі, та їм цього мало...
Бо нестерпно щось в душах гуло.

Вони крали чужі собі душі,
Видаваючи це за любов.
Плани долі ганебно порушив,
Проливали її чисту кров.

Далі несли життя колісниці,
Беззупинно, і на тобі знов!
Десь за рогом стовпа чи дзвіниці,
Одинока чекала любов...

Вона довго стояла за рогом,
Все чекала, невже все дарма...
Бо ті двоє заплутані чортом,
Не вживали від бога вина...

В них була лишень тепла надія.
Може десь, вже колись, та ніяк...
А і ще на обох була мрія...
Все вино перегнати в когнак...

І тепер гарячіше, та менше...
Бо із часом в ладу не були...
Боже збав, та не буде вже гірше.
Бо вже всі, зкуштували гріхи.

23.05.2022р. LordOdroL

История cоздания стихотворения: