Автор: Оплески
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-10-09 22:50:05
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Осіннє небо

Тихенько дує вітерець
І тяжко дихають дерева,
Осіннє небо подивись,
Прозоре, чисте, райське небо.
Лиш листя впало до землі,
Коли ти йшла і посміхалась,
І відчувала дивний страх,
Аж доки, щось в тобі змінилось,
Щось дало поштовх відказати,
Слова правдиві, довіряти
Цій дивній, чистій простоті,
Яка зростила відчуття,
Те відчуття земного щастя,
Політ птахів і чужина,
Але близька на диво радість
Твоїх відтінків, ніжних фарб,
Ти поспішала десь назустріч,
Лише мені відповіла,
Що рік блукатимеш на небі,
І повернутися не зможеш.
Ось так спинилося усе,
Коли твоя душа злетіла
Крізь береги, високі схили,
Ти нам навіяла зиму,
І почуття тяжкого болю,
Що завжди стримує серця,
Залишити цей світ порожнім.

История cоздания стихотворения: