Автор: калиниченко
Тема:Шуточные стихи
Опубликовано: 2013-11-01 22:43:33
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Ми наш, ми новий.

На автобусній зупинці
Зібралася молодь.
Мабуть, щоб поговорити
Про нужду та голод,
Про село, козацьку славу,
Про рідні кордони,
Про тяжку нужденну працю,
Про рамки законів.
Порішили одностайно:
- Жити дуже тяжко!
Тож найменшого послали
До бару, по пляшку!
Випили , погомоніли
Уже офіційно...
Завитав над головами
Дух революційний...
Замахали дужі руки,
Невимовні жести...
Почали писатися
На стінах протести.
Що слова? то дуже мало!
Щоб щось збудувати,
Треба зразу все старе
До щенту зламати.
Де взялася тая сила,
Сила та наснага:
Залишилось від зупинки
Те, що від рейхстагу!
- Подивися-но,вороже,
Що я іще можу,
Подивися! Та злякайся отакої сили...
Ще два кроки залишилось
Тобі до могили:
Перший-це щоби тобі
На мене напасти,
А другий - щоби по тому
До ями попасти!
Тільки ворог не озвався:
Не чує  й не баче,
Яке воно росте сильне
Це плем'я козаче.
Дощ пустився , примочив
Силу та відвагу:
А вже  ніде сховатися
В руїнах рейхстагу.
Шкода , не допомогають
Дощові примочки
Тільки й того - прилипають
До спин їм сорочки!
Дощ відважних розігнав
(Розбіглись , мов кури).
Але, ні ,він не зламав
Бойові натури!

История cоздания стихотворения: