Автор: калиниченко
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2013-11-03 21:06:30
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Моя душа.

Чи, то  поет я, добрі люди,
Я знаю: з кожним таке буде,
Коли з'явився біль в душі-
Душа народжує вірші.

Бува, що прийде сміх на душу...
(Усякого в житті бува!),
Тоді, я вам сказати мушу,
Душа не плаче, а співа.

Тоді вже й проситься на волю,
І просить щастя, просить долі
У Бога, що над нами є.
І він їй все оте дає.

Тоді з душі вже й пісня лине,
Буває, трішечки й сумна,
Проте веселої години
Стає веселою й вона!

Та й квітне все в її уяві,
Рядок тісниться до рядка...
(Я не сміюся без підстави.
Бо вдача в мене не така.)

Є в кожнім з нас таємна комірчина,
Куди ховається налякана душа,
Коли дверцята на засув вона зачине,
Її все дражнить , все їй заважа.

Достукатись до неї дуже важко,
Вона не озивається на стук...
Але завжди потягнеться, мов пташка,
До щирих, теплих, товариських рук.

История cоздания стихотворения: