Автор: Нина Журавлевич
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2014-02-11 13:09:21
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Житнє поле.

Жито за селом у полі половіє
Після Петра, до стерні його зіжнуть,
Житнє поле пам,ятає й розуміє,
Знає те,про що не можу я забуть.

Забути очі волошкові я не можу,
Що в житніх віях  посміхалися мені.
Які були ми рідні  і щасливі,
Який смачний я житній хліб пекла тобі.

Дороги наші розійшлись на перехресті
Жнивуєш ти тепер на іншій стороні.
Через роки запитати тебе хочу,
Чи смачний  там хліб?
Чи тепло там тобі?

Ти залишив після себе попелище,
Знаю я ти й сам тому не рад.
Лелеки повернулись на розорене дворище
І вивели своїх лелеченят.

А я печу і зараз житні паляниці,
Повернули небеса назад мені
Ромашки білі і волошки в житі .
Все те,що я з тобою загубила на землі.

Стежинки ті і трави і покоси,
Не  витоптав ти у моїй душі.
Сріблом знов виблискують на сонці,
Вмиті рідними дощами спориші.

Половіє моє житнє поле,
Вкрита зоряними росами земля.
Спілі колоски цілують   серце,
В босу душу вже не колеться стерня.

История cоздания стихотворения: