Автор: Нина Журавлевич
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2023-01-06 23:34:49
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Туга

ТУГА.

Горілка мою маму загубила.
Розтоптала душу й розум відняла
Відштовхнула тих, кого вона  любила,
Закатувала мою маму і за іншими пішла.
Судити маму я не маю права.
Де, коли, зламалась? Як вона жила?
Мене, єдину донечку любила,
Такою ніжною й красивою була.
Хто знав, на серці, що її творилось.
Чому самотньою і слабою була.
А оковита все втішалась і злостилась.
І мов диявол її душу відняла.
За маму я боролася . До смерті билась.
На коліна падала – мовчали небо і земля.
А оковита танцювала і глумилась,
Топталась по душі -  вона сильнішою була.
Зміїна кров ГАДЮЧА не кінчалась,
Плювалась горем й річкою лилась.
Хороших душ багато в ній  топлялось
А вона живе і зараз серед нас.


А як весело, це горе починалось,
Засмоктувала швидко та трясовина.
Повага і краса десь  загубились
І неприкаяною за межу   пішла!
Душа моя від горя розривалась,
Слів для мами особливих не  знайшла,
Я  сама з багнюки вибиралась,
Без материнського благословення  йшла.
Господи, прости мене і мою маму.
За свої гріхи і за її -  молю!
Нехай в своєму небутті - вона відчує,
Що Пам’ятаю  я її . Сумую і Люблю.

История cоздания стихотворения: