Автор: Игорь Тасин
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2014-03-07 15:45:28
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Спектральнi слiди

                 *  *  *

Коли-небудь я кану в Небуття,
Як серце раптом битись перестане,
Від втоми в тілі вже душі не стане,
І всохне вся Моя Ріка Життя!..

Чому так рано думаю про смерть?
Бо ріки всі течуть до Потойбіччя,
І дні усі закінчуються ніччю.
Для всіх така життєва крововерть...

В волоссі ще немає сивини,
Та вже і блиску у очах немає.
Де тії вогники, що більше не палають?
Чому в менІ погасли вже вони?

Невже це вік і старість, що близькА?
А, може, ще якісь знайшлись причини,
Що всі останні творчості перлини
Вкриває хвилями мого Життя Ріка?

Хлюпочуть хвилі хмарами з небес,
Відображаючи удень і їх і сонце...
Та я не виглядаю вже в віконце,
Чекаючи від Світу ще чудес.

Не буде вже ні кольорових див,
Ані щасливих дотиків фортуни!
Лиш сіра проза все назустріч суне,
Сумний свій чорно-білий негатив
Кидаючи щодня мені до ніг,
Щоб щастя я попЕреду не бачив!
Тому у Річці плавають неначе
Мостів уламки з-під моїх доріг.

Я в Річці тій чекаю ніч одну,
Щоб в ній крізь хвилі хоч всміхались зорі.
Тоді в їх срібних променях надворі
Вмиваюсь аж до ранку, замість сну.

На мене стільки витекло води!
Та все даремно!.. Майже що нічого!
Як не лишила слід земна дорога,
То в небі зоряні шукаю я  с л і д и,
Вдивляючись в густий  Чумацький Шлях.
І з ночі в ніч на рідному подвір'ї
С л і д и  шукаю в інших я сузір'ях —
В небесних недосяжних островах.

Та їх ніде немає поки що!
Ні в небі темному, ні на землі, тим паче...
І хай Ріка Життя мені пробачить,
Що я так досі їх і не знайшов!

А скільки ще відміряно тих літ?..
Ріка ж текти весь час, на жаль, не буде!
І  щ о  ж  тоді  про  мене скажуть люди,
Що не залИшив я земний свій  с л і д ?

Хоч в чомусь іншому, не лише у  в і р ш А х ...
Життя ж воно і на землі прекрасне!
Я хочу жити!
Це я знаю ясно!
Мене хай зачекають в небесах!
                    = =
Та врешті решт я все ж колись піду  
В те Небуття!.. І, може, в нім не гірше?..
Хіба що Там не буде моїх віршів...
Хоч все одно писати де знайду!

Смертям на зло й Пітьмі наперекір,
Я облаштую в небесах читальні —
Складу рядки Там зоряноспектральні
В Світах тих інших із далеких зір!

Впаду з небес на голови живих
Моїм, не всіми зрозумілим Словом!
Як дощ міжзоряний ітиму знову й знову
Дзвінкими краплями рядків своїх сумних!
                   = =
І хай мене вже серед вас нема!
Я в Небутті!
Я щез до Потойбіччя!
Нещадний Час погриз моє обличчя,
А решту проковтнула геть Пітьма!

Я вже минув, як і Моя Ріка,
Що перестала враз текти бурхливо...
Ми всі минем!..
І як це не журливо,
Раніш-пізніш, а смерть нас відшука!

Короткий День подарував нам Хтось
І Сам же Хтось той День і забирає!
Нас Довга Ніч у Вічності чекає,
Де, може, ми зустрінемо Когось...

За все спитає всіх Там і мене!
Бо хай той Хтось і буде Бог Всевишній,
Що все збирає душі наші грішні...
Але, можливо, й це колись мине!..

У світі все минає і пройде!
Мине колись і Всесвіт неозорий...
Мине мій дощ той зорянопрозорий...
І я себе вже не знайдУ  ніде!

Та поки що іще існує Світ —
І Той, і Цей - я краще в Цім зостанусь!
З Землею і тоді я не розстанусь,
Як стану  с п е к т р о м  сивих її літ!

І вірю я, що зовсім не помру!
А перейду лиш в інший стан фізичний —
Нехай він буде трохи і незвичний,
Та все ж життєву нестиме іскрУ!

То лиш закінчиться Моя Ріка Життя,
Як серце раптом перестане битись...
Та я не дам йому ще зупинитись,
Бо ще не хочу кануть в Небуття!

Ну, а коли й для мене прийде час —
Усе ж піти у зоряне безмежжя,
З тобою, Мати-Земле, лишусь теж я,
Щоб вже ніщо не розлучило нас!

Я б чим-небудь для Тебе став, щоб лиш
Не бути тим Ніким, Ніде, Ніколи!
У Тебе ж, Земле, цілий світ довкола!
То Десь хоч Чимось Ти мене залиш!

Нехай я стану подихом Твоїм —
Холодною ранковою росою,
Чи, може, просто краплею живою
У кришталевім передзвоні тім,
Що в дощовому танцеві води
Писатиме все  в і р ш і   семицвітні
Про ті мої мандрівки іншосвітні,
Де  я  с п е к т р а л ь н і    залишав   с л і д и !        

                   *  *  *

               

/18-20.2008 р. ~ за темою від 30.06.1987 р./



© Copyright: Игорь Тасин, 2011
Свидетельство о публикации №111112810374                        

История cоздания стихотворения: