Автор: Игорь Тасин
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2014-05-06 23:32:58
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Останній слід

                   *      *      *



Пробач мене, що я вернувся рано,
Тому був змушений від тебе знов піти.
Хоч ти завжди омріяна й бажа́на,
Але я зник, бо так хотіла ти!

А що від мене справді ти хотіла,
Мабуть, не знаєш досі і сама?..
То ж я піду!..  Бувай здорова, мила!
Набридло все, як рання ця зима!

А ти собі живи на радість іншим!
Якщо бажаєш, згадуй і мене.
Читай мої, коли захочеш, ві́рші...
Так ще з десяток років промайне...
Чи навіть більше...  Бу́ду я чекати!..
Хоча, як не шкода́ , не вічні ми —
Не зчуєшся, як бу́дем зустрічати
Вже сивину і власної зими...

Бо зараз сніг — в одній лише в природі.
Ну, ще хіба в душі твоїй — зима!
Й від твого інію мені страждати годі!..
То ж я пішов — мене уже нема!..

Хоча й не певен, що вчинив, як треба?
Бо не забути вже твоє ім'я́!
Не можу вдень я без думок про тебе
І снів вночі про тебе хочу я!

Пробач мене, що я тебе кохаю!
Пробач, що я лишився лиш в вірша́х...
Хай, може, й сам коли-небудь, не знаю,
Я теж тобі приснюсь у тво́їх снах.

Ну, а прокинешся, то знов мене не бу́де,
Бо наяву без мене ти піде́ш!
За звичкою ще озирнешся всюди,
Зустрінеш, може,  та не поверне́ш!..

І через те, що все отак скінчи́лось,
Ти бу́деш, мабуть, вдячна?..   Та дарма!
Спасибі, що ти є і залишилась!
Мені ж спасибі, що мене нема!..


...І хай хтось інший інші подарунки
Тобі дарує на усіх свята́х!
Бо я в різдв'яному палкому поцілунку
Таки розтану на твоїх  вустах!

Сніжинки слід — остання мить кохання,
Сльоза остання — безнадійний плач —
"Люблю́" — ще прошепоче на прощання
Й останнім подихом ще видихне: "Пробач!"



                *       *       *
               



                                                  / 25.12.1998 р. /


               


© Copyright: Игорь Тасин, 2011
Свидетельство о публикации №111112508527                    

История cоздания стихотворения: