Автор: Игорь Тасин
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2014-05-08 00:11:25
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

БЕЗДОВОРОТТЯ

ЗБІРКА РІЗНИХ ВІРШІВ ПРО РІЗНЕ КОХАННЯ
ДО РІЗНИХ ЖІНОК ІЗ РІЗНОГО МИНУЛОГО

                                         /  1991 — 2012  р.р.   /


&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&



            БЕЗСОННЯ

              *      *      *
   


Проміння срібне у моє вікно
Кидають місяць і далекі зорі...
Але чомусь не сплю я  все одно,
Хоч ніч давно вже шастає надворі.

Ти, ноче, вибач, що я ще не твій!
Бо сни твої зміняв я на безсоння,
На хвилі спогадів і море дивних мрій,
Де очі милої і ніжнії долоні.

Вона далеко десь на самоті,
Мабу́ть, в думках теж не змикає вії.
А може, навпаки, вже в дрімоті,
В солодкім сні про мене тихо мріє.

Ти спи, кохана!..  Я ще повернусь!
Я в місячному промені прилину.
Сьогодні навіть...  З неба усміхнусь,
Тобі полоскотавши трішки спину.

Ти лиш прислухайсь: що там за вікном?
І притулись ніжніше до подушки.
Я, може, в подисі нічному, перед сном,
Щось прошепо́чу лагідне на вушко.

Шепну техенько: "Я тебе люблю́!"
Для мене ти омріяна й бажа́на!
Тому я заклинаю і молю:
"Моєю будь!.. Моєю стань, кохана!" —

Ти чула це?.. Тоді я полетів!
Я з теплим вітерцем понісся далі.
Тобі ж  "добраніч"  і приємних снів
Бажає місяць в зоряній вуалі.
   
В одній зорі для тебе буду я!
Нехай в не зовсім і яскравій дуже,
Зате для тебе, бо тобі й твоя!
І лиш її по то́бі промінь тужить!

Твоїм той промінь стане назавжди!
Й не тільки серед зоряної ночі...
Ти лише прокидатись підожди
І передчасно не розплющуй очі!   

Нехай ще раз, хоч раз тобі приснюсь!
Бо сам не скоро повернусь додому...
То дай хоч променем я губ твоїх торкнусь,
Крізь ту небесну далеч невідому!
    
                      *        *       *

                                                            / червень 1991 р. /

=========================================

          ВОРОТТЯ

         *     *     *


Ми зустрілись з тобою
Десять років потому,
Як роки́ пролетіли,
І вернувсь я додому...
Ти давно вже замі́жня,
Та і я не самотній...
То чому ж знов я мрію
Повернуть незворотнє?

Бо проніс я кохання
Через втрачені ро́ки.
З багатьма зустрічався...
Тільки був одиноким...
Часто думав про тебе,
Бо Моя Ти Найперша,
Все шкодуючи дуже,
Що любов не довершив!
Як чекав же я ночі,
Щоб ввісні хоч зустрітись,
Щоб, цілуючи очі
У обіймах зігрітись...

І ще довго крізь сльози
Все труївсь цигарками,
Проклинаючи долю,
Що втворила так з нами.
Та вважав: розлучились
Ми з тобою навіки...

Та ось раптом зустрів,
Крізь знайомі повіки,
Оченята ті ж самі...
І ту ж саму усмі́шку
Принесли́ на обличчі
Дві привабливі ніжки.

Трохи зміна в статурі,
Бо уже не дівчисько.
Лише той самий погляд —
Милий, рідний і бли́зький.
Вмить забув, що минуло
Поміж нас десять років.
Вмить здало́сь, що між нами,
Як раніш — кілька кроків.

І здолав я ті кроки,
Позабувши проблеми.
Знов я в тво́їх обіймах...
Понад став, наче йдем ми.
І співають нам жаби,
І всміхаються зорі.
Ми крокуєм до щастя
В далі ті неозорі!..

Ми з тобою єдині!
Лиш живе́мо окремо.
То ж давай ми назустріч
Якнайшвидше піде́мо!

Миле Сонечко ясне,
Не обпалюй так грізно!
Бо, пробач, повернути
Все ніколи не пізно!

І пробач, що я хочу
Цілувати усюди,
Що я пещу, крізь ро́ки,
Знову стегна та груди,
Що тремчу знов від твого
Найріднішого тіла...
І за те, що без тебе
Жити знову не в силах!..
Що приходиш до мене
Ти у снах серед ночі!..
Й що забути не зможу
Я ті карії очі!

                *       *       *
               

   
                                                           / 23.05.1998 р. /


========================================
               
            
               ТИ ТАК ДАЛЕКО

                 *       *       *


Ти так далеко!.. А неначе й близько...
Ти наче є, а наче і нема!..
Надворі сніг мете і холодно, і слизько...
Але, здається, більше не зима!

Твоє тепло несе у серце літо!
І серце виривається з грудей!
Воно б хотіло і тебе зігрити —
Одну єдину  серед всіх людей!

Прийми ж мої гарячі поцілунки
І у моє кохання ти повір!
Вночі в вікно морозним візерунком
Впаду́ до тебе із далеких зір!    

               
                *       *       *
    

                                                                / 11.02.2006 р. /

=========================================

     Я ТЕБЕ НІКОМУ НЕ ВІДДАМ!

                 *       *       *


Я тебе нікому не віддам!
Ти моя! Ти сама "наймоїша"!
Я тебе кохаю ще сильніше!
Вір завжди усім моїм словам!

Як нікого я тебе кохаю!
Я лиш твій! А ти моя! МОЯ!!!
Інших половинок не буває —
Тільки Я і ТИ! Лиш ТИ і Я!

            
               *       *      *   

                                                       / 7.07.2007 р. /

========================================

          Х О Ч У !

          *     *     *


Хочу! Хочу! Дуже хочу
Цілувати милі очі!
Цілувати ніжні губи!..
Може, навіть і усі!..
Та чомусь ти так далеко,
Де засніжені смереки
Зваблюють у лісі дуба
У стрункій своїй красі.

Так і ти немолодого
Вабиш в юнь свою квітучу!
Звісно, мав би лиш я змогу,
То тебе б враз помчав!
Тільки через пристрасть жгучу
Забуваю про дорогу,
Що пройшов уже достатньо
Й вороття своє проспав.

Не потрібен вже нікому!
Бо немає щастя й вдома...
Пізно, мабуть, щось шукати,
Та здається, що знайшов!
І не дивлячись на втому,
Хочу все ж чомусь кохати!
Хочу губи цілувати!..
Хочу вірити в любов!        

            

               *      *      *

                                               /  11.02.2006 р. /

========================================

                ДУЖЕЗНО!


                 *       *      *


Дужезно кохаю! Дужезно скучаю!
Страшенно сумую всі ночі!
Як далі так жити без тебе, не знаю,
Твої щоб не бачити очі!

Не можу!.. Не хочу!..
                                            Не буду!.. Не стану
Без тебе, кохана, ніколи!
Болять від розлуки у серці все рани.
Ця відстань так серденько коле!

З грудей воно рветься тепер без упину
До тебе, щоб злитись навіки!
Душа моя тужить, за серденьком лине...
Нема від кохання, жаль, ліків!

               
                   *       *       *

                                                      / 29.07.2007 р. /

=========================================
    
               К О Х А Й !

               *       *       *


Твої вуста — солодші над усе!
І оченята — наймиліші в світі!
І пишні груди жагою налиті
Нехай пошвидше сон мені несе!

Ти ж бо не поруч, то приснись хутчій!
Духмяним тілом ніжся мною ніччю!
Всією звабою накрий моє обличчя,
Щоб я увесь всере́дині був твій!

Щоб соки жадібно усі твої ковтав
І був з тобою лиш єдиним цілим,
Щоб і для тебе став коханим, милим!..
Кохай мене, як я тебе кохав!

Кохай мене, як знов кохаю я!
Кохай, як буду ще тебе кохати!
Пізнай мене, як можна ще пізнати
Ту половинку, що лише твоя!

Тримайсь за неї! Пристрастю зливайсь!
Згорай щоніч в жагучій круговерті!
В палких обіймах залишайсь до смерті!

ЖИВИ, КОХАЮЧИ!  І  ЖИВУЧИ, КОХАЙСЬ!!!        

               

                     *        *        *

                                                                 / 4.02.2010 р. /   

=========================================

               ХОТІВ ЗАПИТАТИ?..

                    *       *       *


Хотів запитати: чи ти ще кохаєш?..
Та бачу щодня я закохані очі!
А щастя для мене, що ти засинаєш
На грудях моїх вже завжди і щоночі!

Ти дихаєш в серце так солодко й смачно,
Що сон пропада! Я тебе знову хочу!
Пробач, що бужу так тебе необачно
І звабу твою знов жадаю жіночу!..

Коли ж я нарешті тобою вгамуюсь?
Цілунків твоїх все бажаю частіше!
Нічим і ніким — лиш тобою милуюсь!
Кохаю!
                   Люблю!
                                         Все сильніше й сильніше!

               
               
                *        *       *

               
                                                 /  26.05.2007 р.  /
  
=========================================        
          
    ЧОМУ ЦІЛИЙ ДЕНЬ Я З ДУМКАМИ ПРО ТЕБЕ?..

                  *        *       *

       
Чому цілий день я з думками про тебе,
Та ще мені снишся ніччю?
Навіщо, о Боже, під вічним небом
Буває кохання вічне?

Тому, що крім тебе, немає нікого
У цілому світі  миліше!
Тому я і вдень, і вночі молю Бога,
Щоб він поєднав нас скоріше!

Чому ж Він не чує?  Чи, може, даремно
Молити Його неможливе?
На жаль, і без Нього ми знаєм напевно:
Нам разом не буть, доки живі...

Та я все одно ще молитися мушу,
Якщо вже так вічно кохаю,
Про те, щоб Господь хоч колись десь нам душі
З'єднав, Там де зорі єднає!
    
              *       *       *

                                                       / 8.12.2011 р. /
========================================

          КОЛИ Ж НАРЕШТІ?

             *        *       *

Коли ж нарешті я торкнусь твоїх слідів,
Впіймаю подих, подивлюся в очі?..
Здається, все життя тебе хотів!..
Коли ж нарешті й ти мене захочеш?

Коли ж нарешті й через скільки літ
У тебе, як і в мене, будуть теж ті
Бажання, почуття і взагалі
Хоч щось взаємне?..
                                          Ну, коли ж нарешті?

               
                   *        *        *

                                                           / 14.02.2006 р. /

=========================================
           
              В З А М І Н       
            
             *       *      *

   
За посмішку милу, за сяючі очі,
За трепетний дотик й солодкі вуста,
За смак твого тіла щодня і щоночі
Віддав би взамін я свої всі літа!

Віддав би всі  ро́ки, що ще залишились,
Щоб тільки знов разом побути ще нам!
Із часом мої почуття не змінились.
За тебе хоч зараз життя я віддам!..
                          ~     ~
Така вже, жаль, доля гірка й неприємна,
Коли  нероздільне кохання у ній.
Кохати так важко, якщо  не  в з а є м н о!
І боляче жити, коли  б е з   н а д і й!

                     *       *       *

                                                       / 10.02.2010 р. /

=========================================

             В Т О М А  

           *        *       *

Я так втомився від свої́х чекань!
Я так втомився дихати без тебе!
Я так втомився від самого себе,
Від безнадійних різних сподівань...

Я так втомився від солодких мрій,
В яких лиш ТИ, як недосяжна птаха...
Я так втомився вже від  твого страху,
Що убива політ усіх надій...

Без тебе жити я втомивсь без меж!
Не можу більше! Більше і не хочу!
І ще втомивсь твої не бачить очі,
Не чути голос твій втомився теж!..

Втомивсь, що ти є тільки мо́їм сном,
Втомивсь ввісні тебе лиш цілувати...
                    ~     ~
Так хочеться не втомлюватись спати,
Бо лиш тоді з тобою ми разо́м!

Бо лиш тоді, коли не наяву,
Щасливий я у вічному чеканні!..
Тепер хіба що тільки у коханні
Я, може, без утоми і живу!

               *       *       *

                                                     / 3.02.2010 р. /

=========================================
       
       
               
        А ЗОРІ ПАДАЛИ...

            *       *       *


...А зорі падали і падали...
І я під небом ніч стояв,
Бажання все свої загадував
І знову й знов тебе жадав!

Бо зірочка моя єдина ти —
Коханням грієш увісні!
Мене не зможеш вже покинути,
Адже ти світиш лиш мені!

                  *       *       *

        
                                                                / 23.04.2007 р. /


        
========================================

   Я ПРОКИДАТИСЬ ЩЕ НЕ ХОЧУ...


           *       *      *


Я прокидатись ще не хочу,
Бо наяву тебе нема!
Ввісні — твої весняні очі,
А так, без тебе, знов — зима!

Без тебе я не можу жити!
Без губ твоїх не милий світ!
Щодня б, завжди б тебе любити,
До сво́їх са́мих сивих літ!

Я хочу навіть після смерті
Душею злитись в небесах,
Щоб в зоряній тій круговерті
Тебе кохати в вічних снах!

                     *       *      *
        
      
                                                            / 27.05.2007 р. /


       
=========================================

                
                       М Е Ж І  
                

                                                        Е п і г р а ф

                                          ~  У житті є безліч меж... Та все ж
                                              Світ Любові перепон не знає!
                                              Навіть Бог закоханих прощає,
                                              Бо в КОХАННІ НЕ БУВАЄ МЕЖ!  ~

                 *         *        *


Ти пробач, що я давно кохаю
Те, що вже мені і не належить!
Ти пробач, що я, на жаль, не знаю,
Де тепер кохання мого  м е ж і ?

Ти боїшся їх переступити!
Я ж боюсь узагалі їх стерти!
Ти мене не можеш зрозуміти!
Я ж за тебе ладен і померти!

Наші  м е ж і  —  це ж все так умовно,
Бо кохання в мене вже безмежне!
Згора серце, почуттями повне,
А твоє — ледь тепле й обережне...

М е ж і   серця  хай у грудях тільки.
Ну, а ти по всьому в мене тілі!
В кро́ві вже моїй тебе аж стільки —
Не схолону навіть і в могилі!..

Я не знаю, довго ще так бути,
3  м е ж а м и, що нам  Життя все пише?
Бо, на жаль, цей мій черговий лютий
Ще на рік зробив мене старішим...

І не зчуєшся, як враз не стане ліку
Тих своїх ще не прожитих років.
Бо Життя теж має   м е ж і   віку,
Зупиняючи відразу з усіх боків.

З  м е ж   вже тих не вирватись нікому,
Де у кожного в землі свої наділи...
Дасть бог, стрінемся, можливо, в Світі Тому,
Раз на Цім кохати  не зуміли?..
  
                   *       *       *
                                                              / 11.02.2010 р. /

========================================
              
        БЕРЕЗНЕВИЙ СНІГ

            *        *       *


Я тобі нічого не скажу́!..
Ти сама, мабуть, все зрозумієш!
Все одно кохати ти не вмієш!..
Це лиш я у серці збережу
Наше те кохання назавжди!
Ну, а ти вже ним не переймайся!
Йди собі і більш не озирайся!..
По житті без мене далі йди!

Дякую тобі за все, за все!
Дякуй ти, що вже мене немає!..
Ну, а те, що я тебе кохаю,
Хай тобі хто інший донесе!

Хай холодний вітер у лице
Снігом навіть в березні щіпає,
Неслухняно коси розвіває,
Щоб ти йшла і згадувала це!..

Про байдужість у своїй душі,
Про бездушність у своєму тілі!..
Хай я навіть бу́ду вже в могилі,
Тебе зна́йдуть всі мої вірші́!

Надто легко не позбутись їх!
Не порвати просто й не спалити!
Всі роки́  залишишся ти жити,
Березневий згадуючи сніг!

Це мене для тебе хай нема!
Ну, а він лежатиме з тобою!
Ти ліпи й топчи його собою,
Як холодна довга ця зима!

Не жалій! Нехай собі скрипить —
Той мій сніг під тво́їми ногами,
Все життя оцими так словами,
Що із вічності перетворились в мить!..
В мить часу́ , в короткий просто скрип!
Не почуть його, не розібрати!
Можеш далі болісно топтати,
Із взуття струсити, як прилип!..

Він все стерпить — він же просто сніг!
Він мовчатиме!..
                                            І я тепер, до того,
Не скажу́ також тобі нічого!..
Ти пробач, що більше так не зміг!
               
                   ~     ~

Я тобі нічого не скажу,
Бо не знаю просто що сказати!
Я спішив і жити, і кохати!
Та, спіткнувшись, впав, як сніг, й лежу!

Я не в змозі крикнути  "Прощай!" —
Бо душа мовчазна  вже без тіла...
Сніг — дорозі покрив  німобілий...

А тобі  ніхто я?..
                                          Ну, й нехай!..

                  *       *      *

                                                                 / 13.03.2010 р. /

========================================
    
                 КРАПЛІ НА КОСАХ


                    *         *         *


      
Похолодало...
                              Вересень...
                                                              Вже й осінь...
Ні літа не вернути, ні весну...
Лиш крапельки дощу з твого́ волосся
Ловлю́ з минулого, неначе з того сну,
Де ти моя всім тілом ніжно-грішним.
Від дотику німію і тремчу!
Бо в дійсності я буду лиш колишнім,
А в снах в обійми я твої лечу...

І ми з тобою знову наодинці
В коханні пристрастей, в сплетінні дивомрій.
Тону і тану в кожній я клітинці,
Бо ти моя, а я  знов тільки твій!

Та сни і дійсність — то неначе прірва,
Де час із долею по-іншому вершать...
Де ніби серце із грудей хтось вирвав
І кинув в холоді без тебе помирать!..

Ще не зима, та мерзну я і в осінь
У вересневій нестійкій добі,
Де навіть краплі на змокрілих косах
Уже тепер належать лиш тобі!
        
             *          *         *

                                                              / 18.09.2009 р. /


=========================================
       
            МОВЧАННЯ

             *       *      *

Мовчання — теж реакція!
                                               Авжеж...
Неначе й не тобі писав я ві́рші?..
Що не такі?..
                                              Пробач, бувають гірші...
Хоч я тепер мовчатиму вже теж!

Хай навіть сумно буде, не на жарт!..
А то, що в відповідь я не почув ні слова,
Та, головне, щоб ти була здорова!
Це просто я, на жаль, тебе не варт!

Неначе в порожнечу  sms!
Неясність так болюча й невідома!..
...Ти зараз десь пішла собі додому?..
А я сьогодні знов без тебе змерз!

На будь-яку я відповідь чекав!
Та тільки не на це скупе мовчання!
Якщо бажаєш, це буде́ востаннє?..
Ти хочеш, щоб писати перестав?
Тому й мовчиш, немов мене нема
Так холодно байдужістю німою?
Та все одно я вражений тобою!
Бо ти найкраща за усіх зима!

Між іншим, я зимовий наче теж,
Тому твій холод зрозуміти зможу,
Та снігом сво́їм більш не потривожу!..
Його із губ, як sms, зітреш!..

                 *       *      *

                                                              / 16.01.2010 р. /

========================================

     ЩО ТОБІ ДО ТОГО?

                *        *       *

Що тобі робити?..
                                          А нічого!..
Будь собі щаслива в себе вдома!..
Що тобі узагалі до того,
Що я знову падаю у кому?

Що БЕЗ ТЕБЕ хочеться спинити
Серця стукіт, що не хочеш чути!
Я  н е  м о ж у  вже  БЕЗ ТЕБЕ  ж и т и !
Я  н е  х о ч у   вже  БЕЗ ТЕБЕ  б у т и !

Що тобі усі мої проблеми?
Що до того, що мені погано?
Мо́їх віршів неприємні теми —
Хай напам'ять, як мене не стане!..

Аж тоді ти, може, зрозумієш
І, можливо, щось уже й промовиш!
Та чи щось почуть тоді зумію...
"Що робити?.." — отоді все й зробиш!

Зробиш ли́ше потайки подушку
Мокрою сольоною сльозою!
Може, навіть засумують вушки,
За словами ніжними й за мною?..

Ну, а поки що мовчи собі все більше
І надалі муч мене чеканням!
Просто перечитуй мо́ї вірші
І ховайся від мого́ кохання!

В тебе це виходить, слава богу!..
Іншого, на жаль, я й не чекаю!
                               ~     ~
Дійсно, справді,  щ о  т о б і  д о  т о г о ,
Що ТЕБЕ УСЕ ЖИТТЯ  К О Х А Ю ?!!!               

                     *        *       *

                                                             / 10.02.2010 р. /

========================================
                
                   СВІТ БЕЗ ТЕБЕ
                      
                  *        *       *

Світ БЕЗ ТЕБЕ — не світ!
                                                 І життя — не життя!
Бо лиш ТИ  і вода, і повітря, і сонце!
На колінах, пробач , прошу я каяття!
Бо інакше  помру я під твоїм віконцем!


Я КОХАЮ ТЕБЕ дуже-дуже!!!
                                                             Зумій
Повернуть мені день, що тепер став лиш ніччю!
ТИ  МОЯ!
                             ТИ МОЯ!!!
                                                            А я ТВІЙ!
Тільки ТВІЙ!
                                                Назавжди́ , повсякчас і навічно!


Найдивніша з чудес!
                                                 Найчудесніша з див!
Неповторна моя!
                                                 Найпрекрасніша в світі!!!
Повертайся, молю!..
                                                 Бо немає вже слів!.. —

Тільки рани у серці, сльозами политі...               
               
                          *        *       *


                                                           / 29.07.2007 р. /

=========================================


Я Б ЗАБУТИ ПОШВИДШЕ ХОТІВ...       
                            
                  *       *       *

Я б забути пошвидше тебе вже хотів!
Та кохання за мене, напевно, сильніше!
Як прожити мені вже без ніжності слів
І прекрасних очей, що за все наймиліші?..

Сподіваюсь, ти бу́деш щаслива тепер?   
А ще стане, можливо, тобі і байду́же,
Як дізнаєшся, що  я в розлуці помер?..
Може, й серце твоє по мені́ не затужить?..
   
То й нехай!..  Аби в тебе все добре було́!
Ну, а я вже там якось покинутим буду...
Все минуло...
                          Все зникло...
                                                      Усе відгуло...
Тільки я й на Тім Світі тебе   н е  з а б у д у !

Хоч втомився від тебе й земних всіх страждань,
Все одно я тебе ще безмежно кохаю!
Я не хочу розлук!    І не хочу прощань!
А помру, то і Там я тебе почекаю!..

Там нарешті у Царстві і Вічності Снів
Ти заплатиш за зради та підлі обмани!..
Як спокута усіх нескінче́нних гріхів,
В наших душах — болючі негоєні рани...            

                              *       *      *
                                                                   
                                                                / 7.09.2007 р. /

=========================================
    

             РОМАШКИ
            
             *       *      *

Привезеш мені ромашок,
Як умру я, на могилу?..
І нехай буде́ не важко,
З оченяток тво́їх милих
Поливати їх сльозою
І картати це кохання...
Та не плач так наді мною,
Лиш пробач за всі страждання!

Бачиш, доля не забула
Й зве́ла половинки наші?..
Ти ж хотіла, щоб в нас бу́ло
Це кохання у ромашках?..    

                   *       *       *

                                                        /  29.06.2007 р.   /

=========================================


НІ СЛОВА БІЛЬШЕ про КОХАННЯ!

             *        *       *

Якісь туман, сльота, болото...
Неначе зовсім не зима!
Уже нічого неохота!..
Бо вже нічого і нема!

Так, так, нічого і нема!..
Уперто доля розлучає!
Аж очі огорта пітьма,
Й багнюка в душу лиш стікає!

Ця гіркота розчарування,
Де підлість зради і обман!..
Навіщо ще таке кохання,
Якщо лишає стільки ран
Воно у серці?..
                                         Я ж бо хочу
Йому сказати  "Прощавай!"
Мені уже безсонних ночей
Було достатньо!..
                                            І нехай
Щасливим я й без нього буду!
І якось, може, проживу!
Все всім прощу!  Усе забуду!..
Та чи залишусь на плаву
У творчості своїй?..  Не знаю...
Чи напишу я ще вірші́?
Моя поезія палає,
Коли є пристрасть у душі...

Та я вже згідний і на прозу,
Аби лиш не кипіла кров,
Не перетворювала б в сльози
Чорнила тільки вже любов!

Кохання більше не шукаю!
Навіщо знов шукати те,
Що все одно колись втрачаєш?..
І все дарма!  Усе пусте!..

                  =     =

Прощайте, всі гріхи мої
Від зваб жіночих еротичних!
Не бачити вам ейфорій
Моїх оргазмів поетичних!

Сховаюсь, краще, від усіх!
Втечу за хмари!.. Може, й вище...
Знайшовши там холодний сніг
І вітер, що самотньо свище
Про те, що все-таки зима,
А ця відлига — тимчасово...
Тепла насправді вже нема...
І чи воно настане знову?

Звичайно, бу́де ще весна,
Та не для мене вже, напевно —
Я лишусь тут посеред Сна,
У обрисах мовчазно-темних!

В небесній величі Пітьми
До зір полину я і, може,
Там серед Вічної Зими
Знайду я спокій!..
                                       Вибач, Боже,
Як захолоне в мене кров,
І зникнуть всі земні бажання,
Щоб ні рядка Там про любов,
Ні слова більше про кохання!

               *        *       *

      
                                                                 / 5.02.2008 р. /

=========================================
       
          
                         КІНЕЦЬ ПОЧАТКУ  
               
                               *        *       *

У всьому є межа!
                                             У всього є кінець!..
Межа терпіння і кінець чекання...
Коли вривається нарешті вже терпець,
Якщо вбиваються надії-сподівання!

Сама не може існувать ЛЮБОВ —
Вона ж, як вогнище, тоді лише́ палає,
Коли у нього підкидають дров...
А ні, то з часом все, на жаль, згасає...

Хоч полум'я уже і не пала,
Та залишаються вуглинки ледь жевріти,
І доки не згоріло все дотла,
Зворушити їх можна й розпалити!

Кохання справжнє  зовсім не згаса!
Завжди існує іскорка остання,
Якщо врятує цей наш світ краса,
То і життя врятується коханням!

Як хочеться в житті не мати меж!
Ще більше хочеться  у світі так любити,
Щоб і коханим, врешті, бути теж!
Ну, а по-іншому немає сенсу жити!

                           ~     ~   

Кінець!..       Межа!..
                                                         Рядків останніх крик!..
І вже ніхто ніщо  більш не напише!..
Початок це кінця!..
                                                           І все — я зник!..

А може, це — кінець  початку  ли́ше?..

                                *        *        *

                                                                      / 31.03.2010 р. /

=========================================
   
               НЕ ДОТОРКАЙСЬ!    
   
                    *       *       *
   
Не доторкайсь холодними руками
І згаслими очима не дивись!
Не говори порожніми словами!..
Бо вже і я не той, що був колись.

Здається, що усе давно минуло.
Та, мабуть, щось лишилось поміж нас?
Але що бу́ло, то лиш тільки  "б у́ л о"!
Жаль, що не швидко все лікує час!

До того, що нелегко так забути,
Навіщо хочеш доторкнутись знов?
Невже можливо в цей холодний лютий
Хоч якось трохи розтопити кров?

Та ще й таким своїм холодним тілом
І поглядом, що більше не горить?
Якщо щось згасло чи перегоріло,
Хіба ж то варта ця коротка мить
Цих дотиків німих i цих очей без світла,
Коли уже і в почуттях — зима?
Звичайно, я б хотів, щоб ти розквітла,
Та от полити чим тебе нема!

Замерзли у мені́ вже навіть сльози!..
Тому до мене, ліпше,  не  т о р к а й с ь !

Минає все...
                                       Минуть і ці морози...
Минай і ти!..
                                       Iди — і  не вертайсь!      
               
                                   
                         *        *       *


                                                          / 5.02.2012 р. /

========================================        
       
                ДЕСЬ ШОСЬ ЗАБУДЕТЬСЯ ...    

                        *          *         *

      
Десь щось забудеться, а щось колись згадаєш...
Десь щось знайде́ш — щось втратиш, як на зло...
Неважко кинути усе, чого не маєш,
Й забути легко те, що не було́...      

Немає сенсу в тім, що бути і не може,
Як і нема того, чий зсякнув сенс давно...
Мене хай ВЧОРА більше не тривожить!
А де я ЗАВТРА?.. —
                                                   Всім хай все одно!

                        
                     *           *          *

                                                              / 27.01.2010 р. /


=========================================
=========================================
=========================================



§ § § § § § § § § § § § § § § § § § § § § § § § § § § § § § § § § §




© Copyright: Игорь Тасин, 2011

История cоздания стихотворения: