Автор: Игорь Тасин
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2014-05-11 01:10:25
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

УСЕ МИНЕ

             *    *    *


Нічого вічного нема!
М и н е колись і це кохання.
І всі надії-сподівання
Колись розтануть... Та дарма!..

Усе м и н е, усе пройде...
І може, більше вже ніколи
Я, озираючись довкола,
Тебе вже не знайду ніде.

Не знайдеш, може, й ти мене...
Та чи кому від цього гірше,
Що більш не буде моїх в і р ш і в...
Але і це колись м и н е...

Усе забудеться колись...
Та не забудь мене, кохана!
Коли-небудь тихенько зрана
За мене Богу помолись!

Якщо я не вернусь Сюди,
То десь у зорянім безмежжі
Молитимусь про тебе теж я,
Щоб відвернув Бог від біди!


Можливо, через прірву літ,
Мій голос ти і не почуєш,
Але хай серцем хоч відчуєш
Моїх віршів с п е к т р а л ь н и й с л і д .


Та часу сива пелена
Зітре колись і с л і д останній...
Мину десь я, як те кохання...
І ти минеш...
                                Усе мина!..
  

                       *    *    *

                                                            / 15.07.1999 р. /



      
© Copyright: Игорь Тасин, 2011
Свидетельство о публикации №111112509263

История cоздания стихотворения: