Автор: Игорь Тасин
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2014-05-11 01:11:10
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

РІЗНОСЛІДДЯ

        =  з б і р к а  N 2  =


&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&


             КАЛЕНДАР


            *       *      *

    
Два тисячоліття календар вже має...
Ми втрачаєм ро́ки, прагнучи ще літ.
В зоряній колисці  Час нас розшукає
Й відповідь спитає  за земний наш   с л і д.

Хай душа поплаче, каючись Там Богу
За своє минуле з безліччю гріхів.
Бо її чекає десь нова дорога,
На якій не буде вже календарів.

Там, куди йдемо́ ми — в Вічності безкраїй
Все нам невідоме — Тут же — все дарма!
Тут останній аркуш календар скидає —
Там, де зір безмежжя, відліку нема...       

               

                   *      *      *
   

               
                                                / 10.03.2000 р. /


=======================================



      ЗА МЕЖАМИ ДОСЯЖНОСТІ



   = до власного Дня народження =


                    *      *      *



Не дзвоніть мені зранку, складаючи версії,
Де ті межі досяжності, що мовчить телефон!
Просто довго я сплю, бо нарешті на пенсії
Маю змогу дивитися до кінця весь свій сон!

Певно, все вже в минулому?..  Та позаду і молодість!
Ще один крок до старості і до вічного сну...
Хоч я спати люблю́, та не хочу ще — повністю!..
Жаль, нема вороття в свої юнь і весну!

                     ~    ~

Вдячний вам я усім — номер мій пам'ятаєте!
І для мене займаєте  недешевий ефір!
Так приємно, що ви з Днем Моїм ще вітаєте,
Доки я ще Тут є, а не канув до зір!

То вже, дійсно, наза́вжди опи́нюсь  за  м е ж а м и —
Недосяжний Туди аж ніякий зв'язок!..
Жаль, що сон — це не просто  "поспати-полежати",
А в Той Світ підготовка — Перший крок до зірок!..
   


                       *      *      *
               
                                                  / 6.02.2008 р. /



========================================


СПЕКТРАЛЬНИЙ СЛІД.  КРОК до ЗІРОК.

            *      *      *

Якщо я десь серед зірок,
Не значить, що мене немає!
Мене галактики  впіймають,
Коли  зроблю́ до них свій крок...

Мене нема лиш на Землі,
На рідному свої́м подвір'ї.
Та я уже серед сузір'їв
Блукаю в зоряній імлі.

Не знаю, що шукаю я
В густих туманностях байдужих...
Душа чомусь сумує й тужить
І згадує своє ім'я́.

Хоч ти вже Тут — н і х т о, на жаль, —
Мізерний безтілесний згусток,
Якому так самотньо й пусто...
І лише зоряна вуаль,
Здається, хоче тебе все
У павутину упіймати,
Щоб лише просто запитати:
Що ти для них Сюди несеш?
Тобі навіщо небеса?
Чого ти серед зір шукаєш?..
                ~    ~
Ти відповіді ще знаєш!
Тебе лиш звабила краса —
Чарівна далечінь цих зір!..
Та ти чужий і в Світі Цьому!
Хоча ні кроку вже й додому —
Назад, крізь зоряний ефір!

Немає більше вороття!
Нема ніяких кроків більше!
Ти десь летиш без сво́їх ві́ршів
В безкрає чорне забуття!

Тут Час мовчить без ліку літ!
Ти наче є — й наче немає...
Лиш Велич Всесвіту ковтає
Маленький твій  с п е к т р а л ь н и й   с л і д...

В цій неосяжності світів
Твою піщинку непомітну
Зустріли досить непривітно
Холодним Царством Вічних Снів.

Ти сам блукаєш серед них,
Неначе теж якась примара.
Пробитись хочеш через хмари,
Хоч променем зірок блідих.

Та ти далеко від Землі,
І промінь той слабеньким буде,
Що не впізнають тебе люди
Й забудуть скоро...
                                   А в імлі
Молочний той Чумацький Шлях
Ти лиш єдиний зможеш пити
З грудей Галактики, щоб жити
У нових зоряних   в і р ш а х?

Якщо ж потрапив вже Сюди,
Не стану просто так блукати —
Серед зірок буду лишати
Й свої малесенькі  с л і д и!
Ледь-ледь помітні...
                              То й нехай!
Бо хоч нікчемна я піщинка,
Та це вже Космосу частинка!
Я теж  вже Всесвіту безкрай!

Я в Світі теж Маленький Світ!
Крізь простір в зоряне безмежжя,
Десь в Невідомість лину теж я,
Лишаючи  с п е к т р а л ь н и й   с л і д !

                   *       *      *

                                                       / 6.02.2008 р. /


========================================            

      СЛІДИ ПРОЩАННЯ

          *      *      *

Ці рядки незрозумілих букв
І ще трохи рими для звучання —
Ось і всі мої   с л і д и   п р о щ а н н я
Від своїх земних останніх мук...

Хоч вірші залишаться нехай,
Якщо сам уже я не зостанусь,
Коли раптом з усіма розстанусь,
Так не встигнувши сказати і "Прощай!"

Хочеться ж лишитись і побуть
Чимось в Чомусь ще Колись Важливим...
І тоді Хтось Десь якось, можливо,
Теж мене згада Коли-небудь...

               *       *       *
               
                                              / 1.10.2009 р. /


========================================
           
    
      Я ПОВЕРНУСЬ!

        *       *       *


Може, в призмі дощу
Повернусь, прилечу,
Як піду́ ще не раз,
Десь я знову і знову.
Я не скажу: "Прощай!" —
З мого неба безкрай
Ще проллється для вас
Зміст у крапельках   с л о в а !
   
Мого світла квазар
Розіб'є́ зграї хмар!
Між життєвих я плес
Залишатимусь з вами!
Хай   с п е к т р а л ь н и й   мій   с л і д,
Не блука серед літ,
А на землю з небес
Поверне́ться   в і р ш а м и !

             *       *       *  
               
                                                           / 1.09.2009 р. /


=========================================
=========================================          





§  §  §  §  §  §  §  §  §  §  §  §  §  §  §  §  §  §  §  §  §  §  §  §






© Copyright: Игорь Тасин, 2011
        

История cоздания стихотворения: