Автор: Вики
Тема:Военная проза
Опубликовано: 2022-08-31 06:12:49
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Тимур. Без команди

Тимур .Без команди

Я сьогодні працювала на Дослідному.
Для не дніпрян поясню, це таке невеличке село біля житлового масива
Тополя у Дніпрі.
Це мій участок.
Вже у самому кінці дня я попала на одну адресу, на яку довго не могла ніяк
раніше попасти.
Я довго стукала.
В кінці кінців мені відчинили...
Дитина, хлопчик. Білявий і блакитноокий.
"Років 9" я подумала.
Я пояснила йому причину мого візиту.
Він сказав, що вони з молодшим братом вдома сами.
Мама пішла записувати їх у школу.
- Я почекаю маму. Я не маю права заходить у хату без дорослих.
Я присіла на сходи.
Він стояв у дверях.
До нього підбіжало маленьке котеня.
Він взяв його на руки.
- Це Туся. Їй 1,5 місяці.А в вас є кіт чи собака?
- Є.Теж кішечка. Вже 2 роки.
- А ми її знайшли тут ,у Дніпрі. В мене у Маріуполі була теж кішка...
- Так ви з Маріуполя?
Він кивнув.
Я розгубилася...Мені стало якось не по- собі...
Але, треба було дочекатися маму хлопчика.
Він не зачиняв, а так і стояв у дверях з Тусею.
Потім сам сказав.
- А ви бачили бомбежку?
- Ні. Тільки по відіо і по телебаченню.
- А я бачив.Ми жили у самому центрі. Ми ледь виїхали 26 лютого.
Але, нам нікуди  вже повертатися...
Он розповідав страшні речі.
Ця дитина, яка стільки бачила і пережила за свої 11 років( він потім мені
сказав), скільки я не бачила за все своє життя.
В його дорослих очах був сум...
І тільки, коли він брав на руки свою Тусю, він посміхався...
Сльози і біль розривали мене всередині.
Зовні я була спокійна і намагалася посміхатися теж.
- А як вас звуть?
- Вікторія.
- А я -Тимур...Вікторія- це Перемога. Ваше ім'я зараз найбажаніше для всіх.
- Так. Ти правий.
- Як тільки ЗСУ звільнят Маріуполь і президент відбудує наш дім , ми
повернемось.
- Звісно. Так і буде.
- А ви приїдете до нас, у Маріуполь?Там є море.
- Так, обов'язково,Тимурчику.
Вір, хлопчик. Так буде. Вір і молись.
- Я не вірю в Бога. Він не захистив нас. Не звільнив моє місто.Я вірю лише
ЗСУ і Зеленскому.

Потім прийшла його мама.
Я зробила свою справу і пішла...
А в душі так боляче.
За що все це йому?
Таким ,як він?
Нам усім...

В.Тесленко.
29.08.22

История cоздания стихотворения: