Автор: Млечный Путь
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2014-04-07 00:09:10
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Вдачу від сонця в єство ти своє прийняла,
Стан свій гнучкий – від стрункої сестриці
берези,
Сяйво очей ти від синього неба взяла,
Сполохи їх – то ласкаві, то гострі, мов леза.
Світяться щастям хай очі прекрасні твої,
Й зірки віщують про це на безкрайньому
небі,
Суджений ними нехай поцілунки свої
Й радість кохання приносить лиш тільки до
тебе.
Кожного ранку щоб ти прокидалась від сну,
Погляд щасливий стрічаючи, - рідний,
єдиний,
Знову та й знову свою проживала весну,
Що об'єднала життєві дороги в родину.
История cоздания стихотворения:
Просто чудово! До чого ж мальовнично, з великим почуттям описана звичайна, на перший погляд, подорож! Нових вражень і добрих пригод! |
Рецензия от: Владимир Рудов 2024-03-29 06:50:33 |
Как правдиво!!)) |
Рецензия от: Сніжана Назаренко 2024-03-29 06:00:53 |
У меня выступают слезы от
ваших строк. Спасибо! Вы очищает душу!!! |
Рецензия от: Сніжана Назаренко 2024-03-29 05:58:31 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |