Автор: Млечный Путь
Тема:Религиозные стихи
Опубликовано: 2014-12-09 22:06:38
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
ТВІР ДЛЯ МАСОВИХ РОЗВАЖАЛЬНИХ
ЗАХОДІВ (У ДВОХ ДІЯХ).
Автор: Вікторія Борисова 2
http://www.stihi.ru/2012/12/08/6550
ДІЯ ПЕРША
(площа, народні гуляння)
Автор:
Веселощі, ялинки, мішура,
Дарунки, сміх, товкучка, суєта...
Святкує люд, вигукує "ура!"
В святковий день для всіх - Різдва Христа...
Перекупка:
Діти! Пані і панове!
І дівчата чорноброві!
Хлопці, легіні чубаті!
Ви не бійтесь гроші тратить,
Поспішайте всі до мене,
Будьте щедрі, як джентльмени,
Все купуйте, не скупіться,
Щоби добре веселиться.
Вибір є. Вельми широкий.
Я враховувала попит:
Для таночку круг ялинки -
Зірки, кульки, серпантинки,
Дощик, хлопавки, гірлянди,
Маски є, костюми грандів.
Для дівчаток є забави -
Ляльки, кралі кучеряві.
Хлопчакам - автомобілі,
В різний колір:сині, білі...
А ще - фарби, пензлі, книжки
(На комплекти, звісно, знижки).
Вам, шановнії бабусі...
(ось, в кошелі розберуся...)
Пропоную Вам мандрики,
Пиріжечки невеликі.
Для веселих та зівак
Новорічний є ковпак.
Скаже пан: "Смачного звик...",
То різдвяний є індик.
Ось заможні батько й син,
Тут для них є апельсин.
Для прекрасних милих пані
Є прикраси дуже гарні.
Всі різдвяні подарунки -
З новорічним візерунком.
То ж не скнарьтесь, не скупіться -
Мрія ваша і здійсниться!
ДІЯ ДРУГА
(халупа бідної жінки)
Автор:
Та тільки бучно не у всіх…
Ця вуличка, бач, темна.
І феєрверків, і утіх
Чекати тут даремно.
Он хтось здалека тупотить…
Біжить малий хлопчисько,
Весь перемерз і весь тремтить,
Як спійманий зайчисько.
Одежа рвана, вся – в дірках,
І латочка на латці,
А сам худющий, просто , жах.
Як соломинки – пальці.
Замерзли руки, ноги, ніс,
Замерз увесь на повний зріст.
Син:
«Послухай, мамо, я приніс
Тобі Благую Вість!
До нас на землю Бог прийшов,
Прийшов Ісус Христос!
Й до мене, віриш, підійшов,
Як звичний малорос.
Це був ясновельможний пан,
Він погляд мав хоробрий,
Багатий був на нім жупан,
Та виглядав він добрим.
Він запитав, як звуть мене,
Погладив по голівці,
Поклав в долоню п’ять монет,
Спитав: «Чи пас би вівці?»
А потім стиха розповів:
Щоб світ наш пробудився,
В хліві у яслах для волів
Ісус Христос родився.
Над ним засяяла звізда,
Хоч був він зовсім бідний,
Не мав родинного гнізда.
Та Бог-Отець так вибрав.
Відтоді він завжди між нас –
І там, і тут, повсюди.
І моляться завжди, щоб спас
Й гріхи простив їм, - люди».
Мама:
«Ну, що ти, синку мій, верзеш?
Плетеш якісь дурниці…
Тут виживаєш – не живеш
На сухарях в водиці.
Якби твій Бог про нас подбав,
Ти б був одітий, ситий.
А так, лиш - сором і ганьба.
Удвох нидієм світом.
Нема ні шафи, ні стола,
Спимо он на підлозі…
То хай би краще не жила,
Бо жити так не в змозі.»
Син:
«Є, мамо, Бог на небесах!
Послухай, розкажу я…»
Мама:
«Це, синку, - казка… словеса…
З тобою хтось жартує…»
Автор:
Настала тиша у халупі,
Мовчить засмучений синок.
Затисло серце в шкаралупі
І мати дума: «Де ж той Бог?
Нема його…»
Автор:
Синочок матір
обняв.
Син:.
«Сказав я правду, мам.
Щоб нас любити і втішати,
Зійшов Господь на землю Сам.
І хто йому відкриє двері,
Господь до того увійде
І сяде з кожним до вечері ,
І порятунок всім знайде.»
Автор:
Та журно мати головою
Хитає, хлипає, мовчить.
Синочок Вістею Благою
Тихенько маму вчить і вчить.
Мама:
«Ну, де, скажи, ну, де твій Бог?
І чом не йде нас рятувати?»
Автор:
І раптом – шум. Підняв полог
Й зайшов важливий пан до хати.
У комірчину жалюгідну
Він не погребував зайти,
Побачивши родину бідну,
Звелів він слугам занести
По кілька кошиків наїдків:
Хліб, сир,сметана, ковбаса.
Жаль, не було на цей час свідків,
Бо, це ж, і справді, чудеса!
Пан:
«Я – Посланець до вас від Бога,
Мені він істину відкрив:
Єдина праведна дорога –
Щоб людям я добро творив.
Ми вас звіщаєм: народився
Й прийшов у світ Ісус Христос,
Бо люд грішив і заблудився.
( Хоч, може, й праведник є хтось.)
Ми поспішали привітати
Вас з світлим святом, Днем Різдва.
Благословив Бог вашу хату
І буде з вами пребувать.»
Мама:
«Та, що ви, що ви. Як же так?
Що ж я тепер робити мушу?
Лежить в кишені лиш п’ятак,
За все віддать лиш можу душу.
Автор:
І сльози потекли з очей
На щоки, й падали додолу…
Багато днів, гірких ночей
Вона втирала їх подолом.
Пан:
«Та все це даром, ні по чому,
Це подарунок вам від нас.
Ми зараз підемо додому,
Вам їжа буде про запас.
Не плачьте, сліз я не достойний,
Нехай не ллються по щоках,
Перед слізьми я вщент беззбройний…
Славімо Господа в віках.
Це Він привів мене до бідних,
Щоби я зміг допомогти.
Господь велів любить, як рідних,
І Боже Слово їм нести.
Він був народжений для світу,
Щоб радість людству принести,
Щоб всіх сиріт усиновити
І щоби грішників спасти,
Щоб взять гріхи на свої плечі,
Зі злом щоб стати на борню,
Звести назавжди ворожнечу,
Сварки і горе, і брехню.»
Мама:
«Велика дяка наша пану.»
Автор:
Заголосила мати,
Син, обійнявши ніжно, маму,
Став знову умовляти.
Син:
«Матусю, я ж казав тобі,
Що є, є Бог на небі,
Він не залишить нас в біді,
Поможе, коли треба.»
Пан:
«За все повинні дяку мати
Ми до Небесного Отця,
В молитвах голови схиляти,
Свої коліна і серця!»
К І Н Е Ц Ь.
История cоздания стихотворения:
Таких працьовитих людей ,як українці ще пошукати треба.Звісно і у інших країнах є роботящі,але українці будуть прикрашати свою оселю, не зважаючи ні на що. Хоч і анекдот, але у кожному жарті є частка правди. |
Рецензия от: Євгенія Хочинська 2024-03-28 16:58:09 |
Я так розумію, що вірш не про вас. Якщо судити з ваших віршів, то енергії та пороху ще достатньо. Дякую. |
Рецензия от: Федчук Евгений 2024-03-28 16:55:46 |
А таки, справді, під мелодію вальсу гарно звучить. А скільки життєвої мудрості?! Дякую. |
Рецензия от: Федчук Евгений 2024-03-28 16:53:50 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |