Автор: Млечный Путь Тема:Патриотические стихи Опубликовано: 2015-12-06 13:00:13 Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Балада про Дмитра Чернявського. 13.03 - День Пам'яті.
13 БЕРЕЗНЯ - ДЕНЬ ЗАГИБЕЛІ ДМИТРА ЧЕРНЯВСЬКОГО НА МІТИНЗІ В ДОНЕЦЬКУ. ПОМ'ЯНЕМО ГЕРОЯ УКРАЇНИ!
Вдивляюсь пильно у світлину, На ній – усміхнений хлопчина. Йому ледь-ледь за двадцять років, Дорослі перші робить кроки… В звичайній він зростав родині, Був у батьків єдиним сином, Любив життя, вивчав науки, Та історичні першодруки, Бо так в історії кохався, Що йти в історики зібрався. І не дарма – він поспіль тричі Мав призові місця… ЗазвИчай… На обласній олімпіаді… Були батьки і друзі раді. Молилась мама: «Слава Богу, Дмитро обрав собі дорогу…» Вагався він , з собою спорив: «Економіст - я, чи історик?» Бо розумів, що Україну Слід піднімати із руїни. Тому й обрав економічну Практичну справу, не ліричну. Здав ЗНО на двісті балів! Було таких, як він, замало… Провчився, вийшов бакалавром, Та не почив відтак на лаврах, Пішов іще й в магістратуру І дивував там професуру ВельмИ глибокими знаннями. Любив навчатись до безтями… Диплом вже мав одержать в травні, Та не судилося… Державні Тривожні справи почалися. Нам «брат» на голову звалився. Зайшла орда «великоросів» З новітнім планом «барбаросси» І ну, країну руйнувати, Щоб «руській мір» побудувати. І без вагань Дмитро все кинув, Щоб захищати Україну… Був з вісімнадцяти в «Свободі», Хоч небезпечно це на сході, Яку ж сміливість треба мати, ЩобИ до лав «Свободи» стати! Тепер відчув він поклик часу І став до лав борців Донбасу. В Донецьку пристрасті вирують, Чужинці правдою торгують, Зовуть Донбас до них єднатись – «Росія буде добра мати…» Щоб люд ці зайди не дурили, Не підрубали волі крила, «Свобода» мітинги збирає. А поряд бродять дикі зграї Тітушок з бітами, кийками, Із колорадськими стрічками. Російські зайди ватажкують, Тітушки бійки провокують. А добровольці від «Свободи» Боронять мітинги від зброду. «Свобода» свій загін шикує, Наснаги й віри не бракує, А на чолі – Дмитро Чернявський (Без обладунків… і без каски…). «Палач» московський(це – клікуха), Зарізав в сутичці Дмитра. Для «палача» така мокруха – Звичайна справа упира. Від жаху серце калатає, А на бруківці розквітає Червона квітка, вся із крові – Вінок Чернявському Дмитрові. Душа на небо відлетіла, А на бруківці – юне тіло. Приймай, Небесна Сотне, брата… Цей вірш – тобі й Дмитру присвята…
История cоздания стихотворения:
Дмитро ЧернявськиЙ - один з Небесної Сотні. Народився в м. Артемівськ 5 березня 1992 року. Загинув від руки російського зайди на прозвище "палач" 13 березня 2014 року. Дмитрові виповнилося лише 22 роки.
2
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 1102
Лідо, дуже зворушливий вірш! Вічна пам'ять Дмитрові! Слава Україні! Смерть ворогам! Нехай цей ворожий непотріб захлинеться у крові! Ми ніколи не забудемо і не пробачимо їм наших Героїв, які відлетіли на Небо...
Лідо, звісно, я багато разів перечитувала баладу, коли готувала до друку нашу книгу "Герої Майдану". І кожного разу мене вражала увага і точність, з якою це написано. Вдячність тобі, Лідо.
Честь Його Пам'яти!
Лідо, Балада про Дмитра Чернявського - дуже щемна, прониклива і душевна! - Боляче читати історію життя молодого Українця, який загинув від руки агрессора!
Світла і Вічна Пам`ять Дмитру! Нехай спочиває з Богом!
Раечка! Трудно писалось. Вначале всё изучила, что было об этом мальчике в интернете... Потом писала... Писала и плакала, как о кровно родном человеке.
Лида.
Цей хлопчина з Артемівська(нині - Бахмут). Зараз це українська територія, але близько до лінії розмежування. Не знаю, чи це насправді, що його батьки після загибелі Дмитра переїхали до Західної України, бо місцеві проросійські ватники погрожували їм помститися за проукраїнську позицію їх сина.
Лідо, нізащо не можна допустити, щоб все це забулося з роками...
Ці люди, які поклали своє життя - це кращі з нас... І вони загинули заради нашого спільного майбутнього, за яке боролись... Гірко та боляче, що нам доводиться сплачувати таку високу ціну...
Вічна слава героям! Сподіваюсь, що ми всі будемо гідними їх пожертви, їх пам'яті....
Через страшну смерть цього юнака, майже мого земляка(мій Слов'янськ всього в 50-ти км від Артемівска), я довго не могла прийти до стану написання балади. Писала довго, як ніколи. Бо де можна найти потрібні слова? Всі здавалися нікчемними. Важко писати про реальну трагедію. Писала і плакала за ним, як за рідною дитиною. Лідія.
Про таке взагалі писати дуже важко... Це я і по собі знаю...
В мене давній друг був одним із 100... Так вийшло...
І теж та моя робота, яку ти нещодавно читала, давалась довго і важко...
Поки людина є - сприймаєш це як данність, коли вона йде - слова просто зникають... Тому все розумію, Лідо. Тримайся... Зараз треба бути мцжніми...
Всім нам...
Тільки сіре каміння ,та ще наші "брати" можуть спокійно споглядати на муки матерів,
що втрачають усе і майбутнє ,і минуле .Та часи змінюються і змінюють їх наши герої
ціною яку не всі розуміють. Я вважаю що Ваш і інші нариси на цю тему потрібно вводити
у курс шкільного вивчення. Це наше минуле ,наша совість .Якщо забудемо ,бути нам
рабами. Дякую!
Жаль что ребят уж не поднять! Больная тема!
Душа болить, а серце плаче:
навіщо нам ота війна? Було, здається, навіть краще..
Тепер "гражданская война"!
При прочитанні Вашого вірша на спомин, переважали в серці великий біль , а в душі- гіркота. Бурхливі емоції заполонили все моє єство. Тим паче ця тема для мене не чужа.
Нестерпний жаль давить душу, бо тоді гинули найкращі люди нашої нації.
Дякую за емоції.
Оценки по стихотворению:
Ритм: 5
Размер: 5
Рифма: 5
Метафоричность и целостность образов: 5
Эмоциональное воздействие: 5
Глубина мысли и точность логики: 5
Наталія! Перед тим, як написати цю баладу, я старанно готувалася - перечитала все, що змогла знайти в інтернеті про цього хлопчика...
А коли вже почала писати, то сама ридала, як за рідною людиною. Лідія.
Дорогая Лидия! Читала и сердце вновь колотилось от боли и негодования: за что погибла небесная сотня и Дмитрий Чернявский? Они свято верили, что после майдана нас ждут перемены к лучшему!
Что же мы имеем сейчас: на востоке Украины десятки тысяч убитых наших защитников и мирного населения, в том числе продолжают гибнуть дети... на Донбассе, война продолжается с каждым разом ещё сильней, ещё ожесточённей, кровавей... И нет ей конца и края... Душа болит и плачет...
Что ждёт Украину в ближайшем будущем???
А стих замечательный!!! Только душа сжималось от боли, когда его читала...
Вечная слава Героям, отдавшим свои молодые цветущие жизни за нашу Волю, Свободу и Независимость!!!
Задержалась с ответом - была в санатории в Закарпатье. Спасибо, Греточка за поздравление.
А за вірш... отдала ему много душевных сил. И сама над ним плакала. Вечная память Герою!
И Вам спасибо, что зашли и прочли. Трудно было собирать о нём информацию. Не физически трудно, а морально - горько и печально. Писала и плакала о нём, этом мальчишке. 22 года...
Вечная ему память.
Об этом, в первую очередь, надо спрашивать на местах. Каждый должен навести порядок в своём городе, селе.
Или будем ждать барина со столицы?...
Нас обкрадывают местные не меньше.
Дмитро, здається, перший у Донецьку загинув! Я беру цей вірш у свою скарбничку і дуже дякую за нього! Також вклоняюся Дмитрові та його батькам! Не віреться, що цього позитивного усміхненого парубка вже немає серед живих. Але він та його справа живі!
Леночка! Я сама с Донбасса - со Славянска. Росла там и жила до ВУЗа, а после ВУЗа по распределению молодых специалистов была направлена в Северодонецк. В Киев переехала в 1966 году. Так что живу в Киеве почти 50 лет. Но Славянск и Донбасс остались в моём сердце, как память о детстве и юности. Пристально следила и слежу за событиями на Донбассе. И Герои Небесной Сотни, выходцы с Донбасса, для меня - родные люди. Скорблю о них. Вечная им память.
Первым погиб Наумов. Был участником "Самообороны Майдана". 18 февраля был украден, вывезен на Труханов остров и задушен.
Вторым погиб Пантелеев, убит на Майдане 20 февраля. Выстрелом прямо в сердце.
Третьим погиб этот юноша, Дмитрий Чернявский. 13 марта был зарезан на митинге в Донецке российским уголовником по прозвищу - "палач". Дмитрий охранял проукраинский митинг в составе отряда самообороны от партии "Свобода".
Четвёртым 21апреля погиб мученической смертью Рыбак.
Да, Леночка. В Донецке - первый. Я написала обо всех четырёх выходцах из Донбасса - Героях Небесной Сотни. Они погибли по-разному: в разное время и в разных местах.
Дякую, Магдочко, за візит. Герой, можна сказати, мій земляк по Донбасу, він з Артемівська, а я зі Слов'янська, десь біля 50-ти км. відстань між містами. Зараз ці міста визволені, а от столиця Донбас - Донецьк поки залишається під сепаратистами. Дмитро загинув на мітингу у Донецьку.
Вічна йому пам'ять!
Как жаль, что погиб такой молодой юноша. Состоял в списке одарённых детей Донецкой области.
Единственный сын у родителей. Я и плакала, когда изучала его биографию.
Это достойное посвящение герою! Читаю и в глазах слёзы, сердце просто замирает от боли! За что нам такое?! Гибнут наши ребята, слава им, защитникам Украинской земли! Пусть им будет царство небесное и вечная память от нас живущих! А тебе, Млечный путь, низкий поклон, за то,что ты эту память увековечила! Прекрасная работа,чувствуется, что ты сердцем писала и всё через душу пропускала.
Лариса! Писала долго и трудно. Чувствовала большую ответственность за каждое слово. О Героях нужно писать именно с ответственностью, или не писать никак. Есть правдивая биография и фантазия неприемлема. Получаются строгие рамки изложения.
И, вообще, на политическую и патриотическую темы писать трудно.
Дуже гарно написали, Лідіє присвяту ДМИТРУ , спроавжньому патріоту України, нехай земля йому буде пухом і світла пам'ять про нього нехай не згасне! Я преклоняюсь перед такими людьми а батькам шана і повага за їхнього сина!
Царство небесне йому! Тоді по місту було роздруковано тисячі дебільних листівок із закликами захищатись від фашистів, Америки та видобутку сланцевого газу. Як легко керувать безумцями... Пам'ятаю травень, біля ОДА катались малолєтки на роліках з бітами в руках, вдивлялись в обличчя. В рупор закликали на війну, а попи збирали гроші в сквері біля знамен донських полків. Гарно написали. З повагою.
Дякую, земляче! Я зі Слов'янська.Там росла до вступу в ВУЗ. Боліла душею з першого дня(12.04.14) окупації мого рідного міста бандою Стрєлкова. Болію і зараз за весь Донбас.
У одних голова на
двери,
И ученье про мертвого
плотника
Разжигает страсти
внутри,
Не понять им простого
работника,
Восхищённого с фузом
гитарой...(...)
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.