Автор: Юрий Мазунин
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2022-11-08 12:38:55
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

В п’ятиріччя перемоги

Біля хати, вздовж дороги,
Задоволений Степан,
В п’ятиріччя перемоги
Розфарбовує паркан.

Маже пензликом старанно,
Сам блакитно-жовтим став.
Подивився – вийшло гарно,
Тільки зверху не дістав.

Щось знайшовши вздовж канави,
Серед мотлоху й рослин,
Приладнав собі до справи
Зелененький круглий блин.

Я на ньому вище стану,
Дофарбую верх і низ,
Все до краєчку дістану -
Буде бабці мій сюрприз.

Бабця ж плаче крізь віконце,
Серце  б'ється в перестук,
Замість сина сходить сонце -
Підростає мій онук.

Весь у батька, як всміхнувся…
Син казав люблю, чекай,
Та з війни не повернувся…
БОЖЕ, СТЬОПА! НЕ ВСТАВАЙ!!!

Не турбуйся моя люба,
Відповів він як знаток,
Міна ця давно беззуба,
Я на цьому знаю толк.

История cоздания стихотворения:

Писав для конкурсу "Майбутнє України".
Перенісся думками в майбутнє. Ніхто точно не
знає як воно буде. Мріємо про найкраще. Але
залишки снарядів і
мін, цих смертельних "подарунків" - точно
залишаться на багато-багато років. Коли дописав
вірша сам не міг
його прочитати без комку у горлі. В мене добрий
кінець, але так буде не завжди.
Бажаю Україні перемоги, а її захисникам,
подолавши ворога, повернутись живими!