*=== Мир дому Вашому! ===* ЛЮБЛЮ ВСІХ, ХТО ЛЮБИТЬ БОГА І МОЮ УКРАЇНУ ! *===* Моя Україна: http://www.youtube.com/watch?v=y7TLybKdnIc

Автор: Оксана Васильевна Федишин
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-05-05 17:57:42
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Михайлик вiрив

Костишин Михайло Йосипович
(09.04.1971 – 26.02.2014)
Івано-Франківська область, Рожнятівський район, с. Нижній Струтинь


На березі ріки Че'чви, яка протікала повз саму хату, проходило дитинство Михайлика. Він у сім’ї був
найстарший із дітей – помічник і вихователь.
Навчався в лісотехнічному технікумі. Працював у лісництві Рожнятівщини. Їздив на заробітки за кордон.
Травма ока стала травмою в особистому житті хлопця.
Костишин Михайло приїхав на Майдан у Київ відразу після побиття студентів. Разом зі своїми побратимами
вони стояли на Майдані, ходили на пікети, чергували на барикадах.
Його жорстоко побили, без шансів вижити. 27 січня потрапив у лікарню Львова з тяжкими травмами. Через
місяць Михайло помер.
Костишин М. Й. – Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).


___ Михайлик вірив___

Тече ріка в обіймах днів безкраїх,
Захована в долонях вірних берегів,
Захищена бронею льоду і снігів,
А в хлопця… захисту і виходу немає.

Мовчать горби, схиливши низько плечі,
Розхристані наопаш одягли сардак.
Забилось серце. Нижній Струтень свій сайдак
Наповнив болем, збитий вісткою хуртечі:

Упав земляк… Тяжкі, смертельні рани..
Безвихідно тримався за життя юнак.
Михайлик вірив у блаженну мить. Однак
Прийшлось у вічність відійти. Знов на Майдані

Впритул сидять у колі побратими.
Розгнузданий улігся вітер, вже не дув.
Михайла знають: добрий, щирий хлопець був,
Таких шукати можна тільки між святими.

У бочці жар. Мороз і ніч не в змозі
Поглинути відважних почуття святе.
Їх гріє віра: Україна розцвіте.
А з бочки – іскри, мов салюти Перемозі.

История cоздания стихотворения:

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 611

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 4.

Василий Бережанский1

Добре Оксаночко. Вірш, як посвята всим нашим Михайликам.

2018-02-02 15:34:43

Оксана Васильевна Федишин

Важке його було життя, і, накінець, убили на Майдані.
З вдячністю.

2018-02-02 17:27:48

Млечный Путь

Пам'ятаємо наших Героїв. Вічна їм пошана і слава! Лідія.

2017-06-18 21:03:28

Оксана Васильевна Федишин

Дякую, Лідочко. Моя адреса на телефоні (не знаю пароля), але думаю, що прочитаю.
[email protected]

2017-06-18 23:22:14

Сенилга

Дуже гарний спогад про Героя. Сьогодні на Майдані група дітей, що прибула до Києва на екскурсію заспівала гімн України... Всі, хто там був просто завмерли, як же щиро і віддано дитячі душі співали для Небесних Героїв.
Слава Україні! Героям Слава!

2017-06-16 23:15:52

Оксана Васильевна Федишин

Сумом вповита наша Україна. Кожного дня чиїсь діти гинуть,чиїсь батьки...
ДякуЮ щиро.

2017-06-18 23:10:17

Тетяна Лавинюкова

Оксано, наші незабутні Герої заслуговують найкращих вдячних слів. Сподіваюся, Ви цей вірш теж передали родині Героя на додаток до нашої Поетичної енциклопедії, в якій є присвята від Богланочки. Я зараз займаюся тим, що знаходжу контакти з родинами і пересилаю їм примірники книжки.
Вам написала на імейл, зайдіть прочитайте. Чекаю відповіді. Нехай щастить.

2017-05-09 19:59:12

Оксана Васильевна Федишин

Щиро дякую, Тетяно.
Ні, я вірш написала, а потім про нього забула. Треба буде, накінець, вже все впорядкувати (часу не вистачає).
Добру справу робите. А я чекала весни. Та весна виявилася несприятливою.
Іду на імейл.

2017-05-10 21:06:32

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений