*=== Мир дому Вашому! ===* ЛЮБЛЮ ВСІХ, ХТО ЛЮБИТЬ БОГА І МОЮ УКРАЇНУ ! *===* Моя Україна: http://www.youtube.com/watch?v=y7TLybKdnIc

Автор: Оксана Васильевна Федишин
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-04-11 21:42:26
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Полуницi спокусливий запах



Шемегінський-Нестерук Михайло Михайлович
(28.11.1983 – 06.06.2014)
Івано-Франківська область, Тлумацький район, с. Гарасимів
========================================================

По землі під заплаканим небом
Червень вештався поміж кущів.
Літо пахнуло свіжістю, медом…
Спокій теж у душі відпочив.
Та довіритись повністю тиші
Не посміє військовий, не час:
Чує, як вітер трави колише,
Пелюстки витанцьовують вальс...

Вже притихли гостинці свинцеві.
Чує кроки... Ідуть  манівцем –
Принесли кошик ягід місцеві
Для бійців, що слугують взірцем.

Для Михайла ця мить.., наче вдома:
На порозі майструє малюк..,
Йде з городу з полумиском мама,
А на хвіртці мережить павук.
І Михайлик відчув… полуниці…
Неймовірно  смачний аромат.
Як тоді, заіскрились зіниці,
Блискавично відклав автомат…

Вигравав на стеблині завзято
Віртуоз – трав’яний цвіркунець.
Скинув панцир боєць, щоб дістати
З-під лаштунків своїх гаманець.

Заплатити хотів за гостинець,
Тож, як рицар,  залишив броню.
Не подумав, що близько злочинець
З мінометів почне  тріскотню,
Що  підступного наступу замах
Розтрясе полуниці кругом,
Дим розчинить спокусливий запах,
Куля вибере серце його.

У безжальній, лихій круговерті
Зло й неправда – усьому вина.
Полуниці, розкидані смертю,
Пахли димом, сирітством – війна.

История cоздания стихотворения:

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 628

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 11.
Як боляче...Вічна пам"ять загиблим героям.
2020-03-28 20:24:09
Світла пам'ять.
2020-04-01 23:44:29
Жалко наших мальчиков! Трогательное стихо! Всех благ, Оксана!
2019-11-18 18:13:36
Дякую, Артемія.
2019-11-20 14:26:56
Наштовхує на роздуми... До сліз...
2019-09-30 22:09:40
Важко коментувати,сум і біль і горе все злилосьу одне мов повноводна ріка:
Журбою затягнуте небо
І землю вкриває імла
Ти вирішив все так як треба
Щоб ненька Вкраїна жила...
2019-05-05 22:07:57
Дякую, п. Василю.
2019-05-06 23:03:12
Так трагічно, так зврушливо, так сумно... Дякую.
2019-04-27 10:17:42
Сумно. Сумно, що кінця немає смертям.
2019-04-28 15:47:55
2019-04-29 08:21:11
Яке безглузде співпадіння. Який трагічний результат
Щемні рядки. До сліз...
Глибокий пронизливий вірш, Оксано Василівно. Гірко, що так.
2019-04-15 09:35:01
Дякую, Юліє.
2019-04-21 15:55:22
2019-04-21 16:16:09
Я відчула аромат полуниці...так було у мене лише ще два рази,коли читаючи вірші, відчула аромат бузку, троянди, а ось сьогодні полуниці...
Мороз по шкірі. Оксано, навіть сказати нічого не можу. Вражена.
2019-04-11 22:39:44
Дякую, Альгіз, за уважне, вдумливе прочитання. Приємно. Як не дивно: у мене також був момент, що почула запах... Тож моментально переключилася від вірша і почала аналізувати свій внутрішній стан: як це можливо... Десь в глибині свідомості знайшла відповідь, але передати словами - бракує слів. Напевно, це на духовному рівні. Потім подумала: напевно, Творець спочатку створив запах у Своєму розумі, а потім матеріалізував його в квітку, ягоду...
Але в даному випадку що це могло бути? Може, у вас є більше знань пояснити?..
2019-04-13 15:32:00
Людина сприймає Світ за звуком, запахом, рухом та образом. З дитинства ми знаємо запах полуниці. Але щоб відчути аромат у відсутності самої полуниці, потрібно ось,що сколихне в вас пам'ять цього аромату , поєднав його з тим,що навіяло. була давно у мене знайома... вона колись була кореспондентом. Вона говорила мені, що завжди відчуває аромат квітів чи ягід, тощо якщо про них читає, звісно, якщо гарно написано.Гадаю,що це якась особливість людини.
2019-04-13 16:18:26
Одного разу мій син вирішив покинути курити назавжди. Пройшло кілька місяців і я почула запах сигаретного диму. Син живе окремо від нас. В будинку ніхто не курить. Я зрозуміла, що це щось у духовному світі, і вигукнула: "Боже, бережи мого сина". Вечором зателефонувала до його дружини щоб запитати, чи курить він. Каже, що ні. І дивно мені, адже я про це не переживала, навіть не думала...
2019-04-13 16:41:23
Така підступна виявилася доброчинність. Подібні історії зустрічалися в розповідях бійців, які воювали на самому початку цієї гібридної війни. Дякую, пані Оксано.
2019-04-11 22:37:59
У даному випадку, як я зрозуміла, стріляли інші, тому що ті, які принесли полуниці, були також поранені.
2019-04-13 15:10:50
просто нет слов.... величественная тишина... Браво.
2019-04-11 22:28:05
Дякую, Олег.
2019-04-13 14:56:58
Олег, про Рустама Хамраєва Шонійозовича такі сильні слова є у вікіпедії! Прочитаєте нижче. Тому я думаю, щоб ви у вірші після шести рядків... перед "кулею" написали ще про його безстрашність і велику любов до України. Тому що він є справді легендарна постать.
Будь ласка, Олеже.

"Якби не його мужність в ранок 20 лютого, кількість загиблих на Майдані була б набагато більшою. Тоді один зі снайперів лежав під КамАЗом біля барикади з бетонних блоків на Інститутській і розстрілював людей. Рустам, не маючи зброї, тоді фактично вступив у двобій з «беркутами» «чорної роти». Надзвичайно смілива була людина! Я б казав безбашенний був! Не один раз дивився смерті в лице! В той ранок чотири рази куля пробивала стару армійську каску на його голові. Те, що тоді залишився живий — просто пощастило йому, кулі застряли між каскою і підшлемником. Рустам дістав тоді із-під обстрілу медичку, врятував її від вірної смерті. Вона поповзла до тіла його друга і під кулями отримала інфаркт. Потім він дістав тіло свого друга, який лежав буквально в метрах 30 від тієї самої «чорної роти». Медсестру Таню теж він дістав майже із-під ніг «беркутівців»".

"Рустам був нашим ідейним натхненником, до нього тягнулися хлопці. В травні 2014 року я і частина майданівців жили в Будинку профспілок, а Рустам залишався ще в наметі на Майдані, він там жив до останнього дня перебування на Майдані. Після Президентських виборів 25 травня 2014 року він заходить до нас і каже: «Хлопці! Є пропозиція! Їхати в Луганськ. Тепер наші барикади — там, там — наш Майдан. Я їду. Хто зі мною?». Так він заагітував більше ніж 20 чоловік. І 28 травня ми усі рушили на Схід. Він був сильним патріотом України, фанатом (у хорошому значенні цього слова) України, дуже доброю людиною і сміливим, хоробрим воїном".

"Через декілька днів після останнього від'їзду Рустама на Майдан я зайшов в його кімнату і відкривши шкафчик, побачив, що Рустам на видному місці, прямо, залишив свою армійську фотографію, зроблену під час прийняття ним військової присяги, і підписав: «Я давав клятву на вірність Україні 26.12.1993 р.». Раніше цієї фотографії там не було, вона була в альбомі. І тоді моє серце відчуло щось недобре, на душі стало якось тривожно".
2019-06-19 00:49:38
Зворушлива історія, Оксано. Невже ж це реальний випадок? Хоча згадую розповідали історію про дідуся, який приніс бійцям меду з вибухівкою....Так, це трішкі інший випадок, але підступність нелюдів вражаюча. Дивлюся постійно повідомлення про загиблих молодих героїв і серце переповнюється сумом, до якіх пір......
2019-04-11 21:52:09
Так, Владиславе, реальна. Стріляли - інші. Ті, що принесли полуниці, також були поранені.
Дякую.
2019-04-13 14:35:46
2019-04-13 14:37:52

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль??
Регистрация
В прямом эфире
Душевно откликнулось, дорогая Жанетта!
С теплом души к твоей душе,
Рецензия от:
Елена Максимова
2024-03-29 08:55:12
Один, услышав, утвердился...
Другой, напротив, обозлился,-
Их, к сожаленью, большинство...
Иисус собрать детей стремился,
А сатана над Ним глумился,
Распространяя ложь и зло!..
Так и сегодня происходит.
Не научился мир любви!..
Святую Истину находит
Душою кроткий в эти дни!
Рецензия от:
Василий Омельченко
2024-03-29 07:39:50
Просто чудово! До чого ж мальовнично, з великим почуттям описана звичайна, на перший погляд, подорож! Нових вражень і добрих пригод!
Рецензия от:
Владимир Рудов
2024-03-29 06:50:33
На форуме обсуждают
Іде вуйко Хрещатиком - 

Приїжджа людина. 

Запитує у зустрічних: 

- А котра година? 

Перехожі пробiгають, 

Позиркують скоса. 

Той рук(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 09:59:39
Коли забув ти рідну мову —

яка б та мова не була —

ти втратив корінь і основу,

ти обчухрав себе дотла.


Коли в дорогу ти збирався,

каз(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 08:29:11
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.