Автор: Киевская Раиса
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2023-10-02 15:18:54
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Невже....коли...

Невже закінчилась війна?
Зависла тиша, все завмерло...
Я сяду мовчки край вікна,
Зціпивши зуби, біль мов жерло...

У полі маки, наче кров...
Найкращі хлопці там спочили,
Лунають дзвони від церков,
Сльозами вмиємо могили...

Що залишила нам "русня"?
Руїни, міни, страх панічний...
Родюча та свята земля
Вдихає волю, дух відвічний.

Піднялось сонце, вітер вщух...
Потроху розправляєм плечі,
Латаємо дахи...скрізь стук...
Пташки щебечуть, сміх малечі...

Та на душі велика рана...
Що ж ти накоїв "старший брат"?
Країна вся моя у шрамах,
Тобі вернеться, чуєш  кат?!

Загиблих тисячі імен...
Та й діти, внуки пам'ятають
Підвали, тьму та звук сирен,
Як рідних у дворах ховали...

Життя змінилось, мрії -НІ!
Все відбудуємо! - Клянемось!
Це наше ВСЕ! Свої пісні!
Ми боремось і не здаємось!

‐--------------------------------------------
Трохи затихло на декілька днів,
замріялась...Але коли закінчиться
війна, мрії будемо втілювати в життя!
Думаю, що пробачити таке жахіття
ніхто не зможе.
Цих споминів вистачить ще не на
одне покоління...

История cоздания стихотворения: