АП ПОЕТ-ХУДОЖНИК. Арт-Смішинки (Конкурс № 7)
/ АП "Поет-Художник" /
На рецензию-22: Николай Заболоцкий
/ АП Рецензії /
Защитная маска своими руками
/ АП Текущий момент /
Yes / No
/ АП Текущий момент /
Сейчас на сайте 1625 человек
Кто онлайн?
Популярное
Новые авторы
Присоединяйся
twitter
youtube
Бесконечность - самый короткий путь к себе...

Автор: Сенилга
Тема: Свободная тема
Опубликовано: 2017-10-25 19:59:34
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Не перейдемо ми через Майдан

Не перейдемо ми через Майдан,
Бо там вартує вже десант небесний,
Не перейдемо ми через  Майдан
Без вiри, без любовi i без честi…

Лютує лютий в душах  i в серцях.
Надiя склала  сили, наче крила,
I запалила свiтло на свiчах,
I квiтами багряну кров закрила…

Не перейдемо ми через Майдан,
Бо алтарем став наш Майдан  пiд небом,
Не перейдемо ми через Майдан,
Там сам Господь  приймає  з нього жертву…

Плач, Україно, бо найкращих з нас
Ти вiддала i мусиш дочекати,
Коли настане довгожданий час
Через Майдан народ перепускати

История cоздания стихотворения:

Герою Небесної Сотнi - Смоленському Віталію Віталійовичу
https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47292&poem=161923

Герою Небесної Сотнi Георгію Вагаршаковичу Арутюняну
https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47292&poem=161670

Герою Небесної Сотнi Iгорю Костенко
https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47292&poem=161657

Герою Небесної Сотнi Мойсею Василю
https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47292&poem=158240

Герою Небесної Сотнi Дмитрiву Iгою
https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47292&poem=157091

Героям Небесної Сотні
https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47292&poem=129486

1
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 742

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 5.
Надежда, самое важное, что дали эти жертвы... Спасибо за стих...
2020-02-20 19:16:43
Отчаянье, горькое и пафос свободы уже прокисший... Вы это читали?
Ви маєте знати: мій тато загинув на Майдані
Автор: Ірина Дідич
А ви знаєте, що у мене тато загинув? 6 років тому. В Києві. На Майдані.
Не пам’ятаю, чи писала я про це тут прямо. Мабуть, ні.

Я була дитиною коли його вбили. Мені було 12. Того дня я повернулася зі школи додому. Робила уроки. Дивилася прямі трансляції з Майдану. Вогонь. Колеса. Крик. І гордилася своїми батьками, що вони там.

А потім дізналася, що мого тата вбили.

Мого тата.

Я розказувала вам про це? Так? Ну тоді добре.

Ні? Ну тоді розкажу, чому ні.

Бо про смерть говорити незручно.

Сьогодні я не буду розказувати про свого тата. Я вже забула відчуття його доторку. Голос згадую тільки в найглибших снах. Й посмішку вже не знаходжу в інших людях.

Я буду говорити, чому я про це мовчу.

Бо про смерть говорити незручно.

От скажу я вам:

- Привіт. Мій тато на Майдані загинув. І так, я з цим живу. Так, плачу, коли про жертовність говорять. Коли беркутівців в Росію відпускають. Коли "дегероїзують". Коли б’ються за соцдопомогу. Коли вирішують, хто за кого має помирати. Але ж живу.

І що ви мені відповісте? Зазвичай люди мовчать. Або обіймають. (Це вже трохи краще. Але не для мене. Тільки для них.)

Бо про смерть говорити незручно.

- Вибачте, пані викладачко. Чому я вас не слухаю? Знаєте, сьогодні - 18 лютого. Уже 14 година. Десь в цей час 6 років тому мого тата вбили. Але ще не опізнали.

- Вибачте, друзі, я на збірку не прийду. Просто зараз 19 година. 18 лютого. 6 років тому я почула, як кричить моя бабця. Бо її сина вбили. Мені зараз складно зорієнтуватися. Бо я досі цей крик чую.

- Вибач, мам. Але я не можу з тобою сьогодні говорити. Як і ти не могла говорити зі мною в цей день 6 років тому. Сьогодні я буду вибивати. Вибач, мам.

Але я не скажу вам того.

Бо про смерть говорити незручно.

Коли мене діти запитують:

- А де твій тато?

Що я скажу їм? Вони ж не знають, що таке смерть. Ви ж їм не казали. Сказати їм, що він на небі? Вони ж знають, що там або космос, або літаки. Але ви мовчіть.

Бо про смерть говорити незручно.

- Привіт, Іра. А чому ти ні з ким не зустрічаєшся?

- Привіт. Ну, знаєш. Єдиного чоловіка, якого я любила, вбили. Теж чоловіки. І я тепер взагалі чоловіків боюся трохи, насправді.

- Іра, а ти уявляла собі своє весілля?

- Так. Смішно. Але коли мені було 12, то мій тато сказав, що хоче зробити мені красиве весілля вдома. З друзями і літніми квітами. Але знаєш, його вбили 6 років тому. І жодне весілля вже не буде таким, яким би він його зробив.

Але я точно вам того б вголос не сказала. Сказала б, що я про таке не думаю.

Бо про смерть говорити незручно.

- Доброго дня, Ірино. Чи можна буде записати з вами інтерв’ю?

- Так, звичайно. Хочете правду чи ще одну сльозливу історію? Вам загальними фразами чи про смерть? Загальними фразами? Добре.

Добре, я не буду говорити з вами про смерть.

Бо про смерть говорити незручно.

- Ой, Іра. Щось ти погано виглядаєш.

- Та я захворіла. Але, насправді, у мене тато загинув 6 років тому. І мені весь тиждень складно навколо 18 лютого жити. А може і два тижні. Але - так, я захворіла.

Так я й хворію 6 років підряд. В той самий час. Бо коли хворієш, можна погано виглядати.

Бо про смерть говорити незручно.

Я буду ковтати сльози десь в кутку кімнати. Бо що я вам скажу? Ви ж і так не зрозумієте. І не маєте розуміти. І, надіюся, ніколи не зрозумієте.

Я вам ще можу багато прикладів навести, коли про смерть говорити незручно. Але ви зрозуміли - будь-коли.

Вам зручно говорити про Героїв. Про Подвиги. Про Історію. Про Гідність. Про Свободу. Про Людяність. Про Майдан.

Але про смерть вам говорити незручно.

Ви маєте знати. Мій тато загинув на Майдані. 18 лютого. Бо якщо ви цього про мене не знаєте, то ви нічого про мене не знаєте. Смерть - частина мого життя.

І вашого теж.
2020-02-20 22:53:45
свобода хоть с пафосом, хоть без не может быть прокисшей, это одна из не многих ценностей... пожалуй единственная за которую стоит умирать... пусть будет пафосно но это моя вера...
2020-02-20 23:06:13
если это не манипулятивное действие... нам новая власть. которая явилась на крови много рассказала о свободе при этом. рассказывая мародёрствовала... и вряд ли она сможет остановиться ведь мы всегда готовы поддаться манипуляции и получить свою очередную пайку пафоса УЖЕ (и это хорошо!) прокисшего пафоса свободы Главное. чтоб наши дети не велись на эти манки. не срывались на ярость, а научились цинично контролировать каждый шаг власти и считать каждую нашу гривну. которую она эта власть смеет тратить
2020-02-20 23:12:33
при чём тут власть... кесарю кесарево... пусть задавятся. Отсутствие внутренней свободы прямой путь к раболепию со всеми вытекающими...
2020-02-20 23:19:29
при чём тут власть? Мы говорим о свободе и событиях на Майдане - ау!
2020-02-20 23:22:05
Вот Вы написали - "Надежда, самое важное, что дали эти жертвы.." На что именно это Вам помогло надеяться? На что без гибели мирных граждан Вы не можете иметь надежды? ... Вот это я и называю пафосом свободы - бла-бла...другими словами
2020-02-20 23:25:16
А я думал о людях, которые ценили свободу превыше жизни... а власть тлен, сколько её было за семьдесят лет и где она даже обсуждать нет желания вся одинаковая...
2020-02-20 23:27:50
это да, они - герои. я о А дальше что? Прошло шесть лет... Власть проворовалась так, что взяла и узаконила все свои грабежи. дальше опять о свободе? Или может очнуться и увидеть, что на самом деле в стране происходит?
2020-02-20 23:31:20
Бла...бала.. это когда в ящик пялится... я в Харькове в этом участвовал и знаю, что такое когда в тебя переодетые мусора кидают камнями.
2020-02-20 23:32:47
А дальше ровно то что прошли все европейские страны только 200-300 лет назад и тоже через кровь не даются фундаментальные ценность просто так...
2020-02-20 23:36:13
Польша, например...
2020-02-20 23:37:01
В чём пример? У них конституция была принята в 1791 году, а у нас рабство отменили в 1861-ом...
2020-02-20 23:42:53
да и отменили ли... вопрос
2020-02-20 23:43:44
Какая конституция! Наш Орлик ещё раньше писал договор о правах
А в Польше ещё в 19 веке восстания, которые были яростно подавлено царской, Россией, марионеточное коммунистическое плебейское существование до конца 90-х. Украина была намного в более удобной позиции, чем Польша. но наши "хетьманы" с свинподобным ненасытным окружением кроме как карманы набивать ничем больше не занимались. вот и кончили и экономику и соционику к такой пра-пра-бабушке
2020-02-20 23:52:00
да и восстание Костюшко, и потеря государства на 123 года в других странах тоже нечто похожее, а мы думаем мы особенные само свалится, как в 91-ом ан нет...
2020-02-20 23:58:14
Конечно, особенные... За гречку на выборах всё продали и будущее детей обрекли на бегство из собственной страны
Камнями по окнам автобусов, в которых женщины, дети наконец добрались до родины. чтоб от болезни укрыться.... Так какое у нас государство может быть. в смысле "управления"? Таким же уродливым!
2020-02-21 11:14:59
Всё верно... именно такие... и в Раде не с Марса прилетели... я по этому и говорю эволюция общественных отношений... время... но фундамент внутренняя свобода и это не пафос... ладно снимаем тему, пошли по кругу...
2020-02-21 14:49:30
время приоритеты не изменит. к сожалению - жадность и зависть губят некоторые политические нации
2020-02-21 18:44:22
Дякую за ці рядки, рядки пам'яті! Зворушливо, вічна пам'ять Героям!
2020-02-20 19:12:42
2020-02-20 23:13:51
Сумно і боляче...Вічна і Світла Пам`ять загиблим Героям!
PS - нажаль за всі ці роки після Майдану, нікого не покарали за вбивство людей:((
2020-02-20 13:50:32
Так... І оскільки всі силові структури підпорядковані Президенту України. то якщо і за каденціїї діючого президента нічого не зміниться, то інститут президенства в Україні просто непотрібний.
2020-02-20 13:54:29
Ніна, я вчора дивилась фільм про Майдан, люди давали інтерв*ю і усі сказали про те, що після Майдану власть яка прийшла, за всі роки не зуміла, чи не зхотіла - знайти винних, хто розстрілював людей на Майдані, усі докази навмисно знищувались, дерева які були простріляні кулями зпилили, а по цим деревам можно було вирохувати траєкторію кулі і звідки вона летіла? При владі Порошенко не було результата! Тепер що можно чекати від нинішнього президента, коли по гарячих слідах минула влада не знайшла і не покарала... Зеленський в цьому випадку вже нічого не зможе зробити, без доказів, які безслідно зникли. Усі підозрювані втекли за кордон і це їм дозволила після Майданівська влада.
2020-02-20 14:13:18
тоді треба карати за бездіяльність тих, хто це допустив
2020-02-20 16:52:30
Згодна! - Хочь деякі з них тепер не при владі, але вони винні на всі 100!
2020-02-20 18:31:44
Дуже боляче за Україну, не має вона президента-патріота і не мала за останні 25 років, тому і не перейдемо через Майдан. Погоджуюсь із Вами.
Дякую за вірші. Сильно.
2017-10-27 23:47:26
Час такий, що здатен переродити баригу на романтика... Це відбувається у всьому світі - тож Україна в тренді, нікуди буде діватись, бо лише туди, де душа зможе відчути себе вдоволеною тут, на землі підуть усі...
2017-10-27 23:53:02
Може й так...
Та ні! Все буде ок!;)
2017-10-27 14:14:10
Не перейдемо ми через Майдан
Без вiри, без любовi i без честi…
2017-10-27 14:14:42
2017-10-27 14:44:58

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль?
В прямом эфире
Замечательные стихи!
Рецензия от: Малашенко Любовь
2020-04-06 05:48:11
Всё верно,Юра!Может,думаю,так ое пофигистское настроение от того,что никогда такого не было раньше?Но,если отношение к происходящему не изменится,то в будущем такого уже не будет, потому, что и будущего не будет...Очень непрофессиональная власть,метания между тем,что маски не помогают(когда миллионы их проданы за рубежи родины), до того,что теперь без маски нельзя появляться на улице...Маски стали появляться по ценам,которые недоступны большинству...Если карантин продлится,а он,считаю,нужен, и людям не помогут либо снижением коммуналки,либо прямыми дотациями, начнётся бедлам: люди перестанут всё равно платить коммуналку, но начнутся нападения на магазины и людей,из них выходящих...Многие предприятия уже вряд ли смогут поднятся, невыплаченные зарплаты - это неоплаченные взносы в Пенсионный фонд,который и так был инвалидом,могут начаться проблемы с пенсиями...Или есть путь включен я печатного станка и возврата в начало 90- х...Это всё при том,что у нас "не началось", даст Бог, может, хоть в этом нам повезёт,потому,что ты верно сказал: медицины нет...Справедливости ради нужно признать: проблемы большие и в нормальных странах...Разговаривал с друзьями из США и Германии: масок нет,перчаток нет, средств для дезинфекции нет...Но у них хоть деньги есть и им помогает государство, а у нас...Здоровья тебе,близким,всем нам!
Рецензия от: Юрий Роновский
2020-04-06 05:26:59
Оленочко, весна - це так прекрасно... Але зараз - і сумно та страшно водночас. Поезія - втішає і рятує. Бережи себе. Дякую за поезію.
Рецензия от: Тетяна Лавинюкова
2020-04-06 00:12:26
На форуме обсуждают
Дмитро Чекалкін

Зеленський: Моя місія – припинити пандемію коронавірусу.
- Якщо він припинить пандемію так, як він припинив війну, то у нас великі(...)
Рецензия от: Валентина Гришко
2020-04-05 23:00:58
«Ми зустрілися, щоб все життя йти разом»

Коли на Закерзонні тривали супроти українського населення виселенчі акції до УРСР, 15 вересня 1945 р. у бо(...)
Рецензия от: Радонька
2020-04-05 21:38:23
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.