Автор: Файна Солоха
Тема:Философские стихи
Опубликовано: 2014-04-15 16:51:36
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Травневими сріблястими дощами,
Умиється земля,немов сльозами,
Мене дитинство в рідній хаті біля гаю
вже не згадає...
Не раз опале листя під ногами,
Заплутається разом із думками.
І справдиться бажання нездійсненне,
та вже не в мене...
Крізь сотні міст, у вулиць павутинні,
Блукають дивні спогади мов тіні,
Дивіться! Хмаркою радіє із небес
хазяйський пес...
Гортаючи щоденники, світлини -
Занурююсь в минулого хвилини,
І хочеться поговорити більш за все
із дідусем...
***
Із гнітом філосовських міркувань
Та багажем простих земних питань,
Людина, після радості й тривоги
піде до Бога...
История cоздания стихотворения:
Дуже вміло відтворені почуття та образи. Гарний стиль та рітмика. Фортуни та оптимізму! |
Рецензия от: Азинелло 2024-03-29 01:44:52 |
Это стихотворение написано очень заботливой и сильной мамой, звучит, как молитва, в ярких лучах добра и надежды, а какая энергетика! Спасибо, Людмила! С уважением! |
Рецензия от: Михаэль Шон 2024-03-28 23:31:35 |
Спасибо, Александр! Добру - быть! И мир не за горами... |
Рецензия от: Ирина Венжега 2024-03-28 21:35:44 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |