Автор: Марина Волынец
Тема:Патриотические стихи
Опубликовано: 2014-04-18 21:39:45
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Розбудіть мене насвітанку...

Розбудіть мене насвітанку,
Коли інші іще будуть спать,
І земля, що росою вмивається зранку.
Буде промені теплого сонця шукать.

Розбудіть, і дивіться в мої сонні очі.
Ви побачите в них світлий день,
А про ніч я згадати уже не захочу,
Що раніше було, десь далеко залишиться ген.

Я прокинуся іншою, й стане іншим усе, що
навколо,
І тоді я до танцю свого цілий світ запрошу.
Не шкода мені буде, я знайду в серці місце
для втіхи й любові.
А взамін, ви не думайте, вже нічого не
попрошу.

Розбудіть, я прошу, і не бійтесь збудити,
Мені буде для вас, що сказать.
Як знущалися з мене, ви сміялись, та змогла я
зтерпіти.
Ще й за безцінь воліли мене так продать.

І за що ви мене босу й зовсім змарнівшу
У колючії терни, так бездушно хотіли убрать?
Я ж очима своїми, ви згадайте, на вас так
дивилась наівно й відверто.
Ви ж мене обікрали, і голодною я лягла спать.

Тільки вітер весняний цілував і голубив.
Я ж не знала ніколи ніжних маминих рук і
турботи отця.
Як прокинетесь самі, лиш тоді розбудіть мене,
люди,
А допоки прошу, не продайтесь, не згубіть
свої душі, й залишайте
гарячими ваші серця...

История cоздания стихотворения:

9 квітня 2014р.
Україна прокинеться від страшного сну, і її
ранок буде добрим...