ОС-03, Смирнов Николя
/ АП Рецензії /
НАРИСУЙ СЛОВОМ
/ АП Проба пера /
КОНКУРС!
/ АП Проба пера /
Основний склад
/ АП Рецензії /
БОЛЬ ЗЕМЛИ
/ АП Текущий момент /
Сейчас на сайте 1990 человек
Кто онлайн?
Популярное
Новые авторы
Присоединяйся
twitter
youtube
Нет статуса

Автор: Владимир Михайлов
Тема: Военная проза
Опубликовано: 2017-07-14 18:34:24
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Я повернусь...

Палає Україна у вогні,
Благає світ увесь про допомогу
І серце взято болем у облогу –
Палає Україна у вогні.  
                                                                         Ніна Трало


Кожного дня ми бачимо по телебаченню жахливі епізоди з життя нашої країни. Ми дивимось на ці страхіття,
але усвідомлюємо, що це трапляється не з нами. Нашу свідомість глибоко не вражає побачене, бо ми
звикаємо до цього.
Але ж, коли біда приходить у наш дім, розгублено благаємо про допомогу.
Ми дійсно сприймаємо по-різному все, що відбувається навкруги. Серед нас є люди, які не попереджаючи
про свої наміри приймають рішення і йдуть на захист Неньки, бо Україну вважають своєю домівкою.
Один з них – герой кременчужанин В’ячеслав Іонов.
Як тільки брат пішов на брата, засіваючи ненависть в наші душі, як тільки «братерська любов» почала
забирати життя синів України, Іонов зрозумів, що не може стояти осторонь. До останнього дня рідні не знали,
що їх син і брат вже готовий йти на війну.
Не попередив В’ячеслав і дружину свою – Олену.
- Славцю! Чому ти не порадився зі мною? – схвильовано запитала вона, - чому вирішив сам?..
- Хтось повинен зупинити цю навалу, - сказав він, - ось покінчімо зі «сбродом» проросійської зарази і
повернусь додому.
Він подивився на дружину сяючою посмішкою, пригорнув її до себе, але цього разу лагідна посмішка чоловіка
не заспокоїла жінку.
Більш за усе В’ячеслав боявся, що саме батько стане на перешкоді здійсненню його планів.
Анатолій Федорович радів, коли син навчався мирної професії – перекривати дахи людям. Вони разом і
перекривали, і ремонтували їх. Сімейний бізнес помаленьку почав приносити доходи, але…
Не в змозі була зупинити сина й Надія Юхимівна. Життєдайний сміх сина запевняв кожного, що все скінчиться
добре і він повернеться додому неушкоджений. Оптимізм, підкріплений рядками поетеси з Чернігівщини
звучав у Славка надто переконливо:
Ми подолаємо пройдох,
Жага до волі в нас не стліє,
Бо з нами правда, з нами Бог
І люд, що про свободу мріє.
У квітні страшного 2014 року Іонов вийшов на боротьбу з запеклим ворогом. Вийшов боронити свій народ від
тих, хто не перекриває дахи, а руйнує їх. Очолюючи невеличкий підрозділ, він стає командиром БМП 8-ої
роти, 3-ої зведеної тактичної групи 51-ої окремої механізованої бригади.
Настав тяжкий час для захисника рідної Неньки.
Не кажучи про їжу, яка потрапляла на стіл бійців у вигляді каш та кільки у бляшанках, хлопці були погано
одягнені. Синтетичний камуфляж плавився від вогню і взагалі завдавав чимало клопоту. Хто міг, той купував
військовий одяг закордонного виробника.
- Але більш за усе мене здивувала бойова техніка, - пригадує поїздки до сина батько Анатолій
Федорович, - я дивився на БМП 1961 року. Дивився і думав скільки ж поколінь освоювали цей вид
озброєння?..
Напевно хлопці, які повернуться додому з цієї клятої війни, у мирний час стануть справжніми механіками,
придбавши на війні досвід з ремонту злиденної техніки.
Був свідком ремонтів бойових машин і молодший брат В’ячеслава Валерій. Зігнуте дуло БМП викликало
обурення і сором. Як могли постачальники привезти машини не спроможні до бойових дій.
-У когось танки рухаються, – пригадує він, - але ж не стріляють. У когось навпаки – стріляють та не
рухаються.
Війна кидала Іонова з одного місця на інше. У липні його підрозділ передислокувався з Луганської у Донецьку
область, під Іловайск. Два тижні бійці знаходились у котлі оточені російськими військами. Нарешті одержали
дозвіл рухатись колоною по зеленому коридору. Та вийти з котла живими не вдалось. Останній раз рідні чули
голос В’ячеслава 28- го серпня, а 29- го розпочали розшук.
- Сина, - казала Надія Юхимівна, - не було ні серед полонених, ні зниклих без вісті. Лише 13 вересня
пошукова група знайшла загиблих. В’ячеслав Іонов разом з водієм Ігорем Кушніром згоріли в БМП.
Назначене на 14 вересня весілля молодшого сина довелось відкласти, хоча у загибель Слави ніхто не вірив та
й не знав.
Перший раз результати експертизи засвідчили смерть Іонова у грудні. Другий раз – у січні.
Усе руйнується: алеї, парки, квіти
І за свободу України гинуть діти.
Ідуть сини крізь черешневі заметілі,
Вертають смуток матерям у вікна милі.
……………………………………………
Вже осеніють матері, серця їх мліють –
Синочки дивляться на них і не старіють.
Пливуть роки, пливуть у даль, пливуть над
ними,
Лишають душі їхні завжди молодими.
Похорон відбувся 18 лютого 2015 року.
Указом Президента України від 17 липня 2015 року В’ячеслав Іонов нагороджений орденом «За мужність» 3
ступеня
(посмертно)
Та чимало українських хлопців не повернулися до своїх домівок. Ніколи вже не співатимуть і не гратимуть на
музичних інструментах у колі своїх друзів. Вони лише з портретів посміхатимуться до батьків, дружин і дітей
своїх. Та все ж дехто з надією й досі чекає на них, сподіваючись, що ось зараз відчиняться двері і почується з
посмішкою лагідний голос: «Здрастуйте! Я повернувся!..»

У цій роботі автором використані вірші поетеси з Чернігівщини – Ніни Трало

История cоздания стихотворения:

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 334

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 7.
Шановний Володимир, Ваша розповідь - дуже зворушлива і без болю неможливо читати історію про Захисника України В’ячеслава Іонова! Тема озвучена Вами - дуже тяжка, але це потрібно обов*язково озвучувати, щоби усі громадяни України пам*ятали своїх Героїв - захисників, які віддали саме цінне - своє життя, щоби захистити нашу Україну від агресора! Будемо сподіватись і молитись, за здравіє усіх наших бійців, щоби вони повернулись живими до дому, після того, як останній ворог України покине нашу Землю і за упокій усіх загиблих. Світла Пам*ять! Дякую Вам, за цю актуальну публікацію! З повагою.
2017-10-30 11:24:33
Спасибо, Татьяна! Заходите!
2017-10-30 18:41:03
Спасибо, Владимир...
Тема (к сожалению) очень актуальна!
Скорейшего возвращения домой нашим ребятам.
С победой! И обязательно живими и здоровыми....
2017-10-30 11:00:18
Спасибо, Вадим!
2017-10-30 11:05:38
2017-10-30 11:24:50
Спасибо, Володя, за написанное. Все то, что сейчас происходит, больно, страшно и стыдно. И мне больше всего жаль матерей с двух сторон, - украинской и российской, -матерей, отдавших своих сыновей за эту братоубийственную войну. Войну бессмысленную, разрушающую не только дружбу между народами, но и сеющую рознь в семьях и родах, живущих по обе стороны границы. Эта война -лишнее доказательство грязи политики и политиканов. И эта война хорошо показала, кто и что стОит в этой жизни! С той и другой стороны. Больно сегодня и стыдно, до чего довели нашу Украинскую Армию! Чтобы мы делали, не будь волонтеров и их помощи? И умеем ли мы ценить по-достоинству своих героев?!
Пройдет время и все расставит по местам. И 100- летняя война когда-то окончилась. И виновные понесут наказание, если не по суду юридическому, то по суду совести и Истории. И будет для России горькое и тяжкое похмелье и отрезвление.
2017-07-19 08:17:54
Спасибо, Юра, за понимание!
Это наша боль. Когда-то же она пройдёт...
2017-07-19 22:36:48
Больно читать и знать, что война продолжается и ребята гибнут, и никто не может(или не хотят) остановить это чудовище...
2017-07-19 06:58:45
Рад визиту, Надюша!
Спасибо!!!
2017-07-19 22:38:41
Україна, поділена майже 50 на 50, не палає зовсім, а має вигляд патріотичного громадянина з якого глузують інші 50% що з путіноїдами рашки разом... вболівають як рабіновілкуловичи добкіни...
2017-07-17 09:07:38
Спасибо, Виктор!
2017-07-17 13:18:03
На розрив аорти... Боляче, прикро, несправедливо.
2017-07-17 08:50:45
Рад визиту землячки!
Спасибо, Лариса!
2017-07-17 13:19:00
2017-07-17 17:11:21
Дуже боляче...
Неможливо повірити в те, що все це відбувається у нас, на нашій землі, між братніми колись народами. Ні, вже ніколи нам не бути братніми, надто багато втрат, щоб простити і знову дружити.
Написано гарно, вірші до тексту підібрані вдало. Бере за живе при читанні.
Дякую.
З повагою - Н.Т.
2017-07-16 09:13:27
Писал без особого желания. Уж больно тема тяжела, она меня терзает...
Спасибо, Нино!
2017-07-16 12:31:31

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль?
В прямом эфире
Ты, Вова, с наркотиками поосторожнее и не бухай. Смотри какую ты бессмысленную хрень написал.
Рецензия от: Александр Богун
2020-08-10 11:54:56
Доброе утро, Юра. Хорший сюжет и хорошо изложен.
Да, оторваться можно с кем угодно, но тусоваться надо в своём кругу - и по интеллектуальному, и по социальному уровню.
Да и то сказать – с кем переспать интересней, а с кем общаться. И увы, это далеко не всегда сходится в одном лице. Се Ля Ви.
Удачи Вам
Рецензия от: Владимир Шатровский
2020-08-10 11:47:12
Ну, что скзать... поддерживаю - "Сліпий кобзар співа "сліпому" люду"
Рецензия от: СОЛ
2020-08-10 11:43:03
На форуме обсуждают
Доброе утро!

Выходные прошли почти спокойно у нас — и неспокойно у соседей.

Ну, за Беларусь вы в курсе, я думаю? Там все плохо. Следим за новост(...)
Рецензия от: Радонька
2020-08-10 09:11:04
"Не надо заставлять людей учиться и говорить на украинском! Все ж знают русский. Не усложняй."

"Армія нам не потрібна. Ми ж всі за м(...)
Рецензия от: Радонька
2020-08-10 09:04:42

Любимое автора:

  • ОБИДА
  • Дождусь тебя-2
  • Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.