Автор: Микола Паламарчук
Тема:Патриотические стихи
Опубликовано: 2014-05-29 19:23:37
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Колоністи

Уривок з поеми Розломане ярмо

Колоністи

Муравйовці в Україні -
Все  обпалено вогнями.
Зайди, нехристи-звірини,
Звуть себе „більшовиками“.

До небес палають Крути,
Недругом побиті діти.  
Тяжко розумом збагнути,
Що чинили московіти…

Біла гвардія кривава -
Недороблені дворяни…
Триколірна чорна слава -
Терплять двох орлів миряни.

Вороги тяглись з усюди…
Чарівничий рідний крає,
Хто ці злочини забуде,
Той колись нові пізнає!

Злякана Центральна Рада,
Знов воскресли кочубеї,
Стали в більшовицькі стада,
Здались гамузом євреї…

За кордон подавсь Петлюра,
Зрадив Ленін Гуляй Поле…
За Кремлівські красні мури
Заховали нашу волю.

Окопались комуністи
На українських просторах,
Петроградські колоністи
Потягли народ до мору.

Нищать істинну еліту
За звитяги й непокору,
Зводять укрів з цього світу,
Женуть з батьківського двору.

І ніякої різниці,
Хто б коли не правив нами -
Іллічі, царі, цариці -
Вони бачать нас рабами.

Українці – в горлі кістка,
Як остюк в німецькім оці.
Убивали, менше риску,
Всіх пригнітили в мороці.

Гнали буйних по етапу,
До триклятого Сибіру.
Щоб чолом били сатрапу,
Заганяли в чужу віру…

Марнословили: „…не треба
Вам земля, родинні хати,
Витчемо  вкривало з неба,
Щоб в комуні укривати…“.

Робітничі продзагони
Підмели дотла засіки,
Згубні злочини-закони
Ствердила кремлівська  кліка…

За свободу отамани
Билися і помирали.
А підступні поселяни
Мирним людом гендлювали...

Колоністи в ріднім краї,
Гинуть месники за волю…
Довго гнів в серцях палає…
Гасне в муках, в Мертвім полі…

История cоздания стихотворения: