Українська земля, Біль і радість моя...

Автор: Микола Паламарчук
Тема:Патриотические стихи
Опубликовано: 2014-05-31 13:34:49
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Війна

Уривок з поеми Розломане ярмо

Війна

Двадцять друге, місяць червень…
Чинять полчища навалу,
Нашкребла матуся зерен
І в пічурку заховала.

Бо як прийдуть супостати,
Неминуче буде скрута,
В думи лізуть ті тридцяті
І катують, як отрута.

Ця війна убивця люду  -
Біснувата, наче пекло.
Люта смерть чекала всюди,
Сонце з місяцем померкли.

Судять знов статті ті ж самі,
Ягідка з одного поля…
Голосили з горя мами,
Як дітей гнали в неволю.

Українців злобні наці
Затягали до голгофи.
Лихо нам несли на таці
Хижі сталіни й адольфи.

Нас  ганяли туди-сюди,
Всі шляхи вели до ями,
Повставали в гніві люди
Невпокорені катами.

Ми біль затисли в кулаки,
Як загорілися серця,
Пішли в народні вояки
За волю битись до вінця…

Всіх запхнули у  руїни
Клятий Гітлер, Сталін клятий,
Та не вмерла Україна,
Стала тихо оживати.

Повернулися каліки,
Проростало житнє поле.
Одноногі чоловіки
Не збороли в війні волі.

Не встиг забратися нацист
Із української землі,
Як пес, явився комуніст,
Нацькований в чужім Кремлі…

І знову кров, і знов етап,
Наново сироти й Сибір…
Рубає голови сатрап…
Біль не втихає до сих пір.

Знову голод, знову злидні,
Трудодні пустопорожні,
Бідноті кінця не видно
Під обіцянки заможні…

Укрита ранами земля  
Голосить бідами навзрид…
Родила мама немовля,
Щоб захищати родовід.

Щоб битися було кому,
Здобути волю або смерть,
А їх зашлють на Колиму,
Та ж сама крутить жаховерть…

История cоздания стихотворения:

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 476

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 4.

Вики

Я полностью согласна со всем,что вы написали, Вы наш Украинский герой!

2014-06-11 20:37:36

Микола Паламарчук

Вікі, я не герой, я просто люблю Україну, людей, які тут живуть... і все, все...З повагою, Микола

2014-06-11 21:15:25

Микола Паламарчук

Вікі, я не герой, я просто люблю нашу землю. І не важливо ситий я чи голодний, одинокий - чи на вершиші. Україна - це рай на землі, через це сюди і лізе всяка нечисть віками.

2014-06-11 21:31:55

Вики

Ваша правда, рай,но его постепенно превращают в ад!

2014-06-11 21:45:15

Галина Рыбачук

Знов чорні ворони голосять

війну до нас на крилах зносять...

І льється кров в моїй країні

Болить душа,та ми єдині...

Вся нечисть згине....

й море сине омиє рані й заживить

І тільки пам"ять воскресить

Страшні подіїї...





Дякую Миколо ,я вражена прочитаним,все як на долоні...

2014-06-01 09:23:49

Микола Паламарчук

Дякую, Галино. З повагою, Микола.

2014-06-11 21:18:18

Омельницька Ірина

Кто бы мог подумать, что всё это может возвратиться? Читаешь ваши рядки думаешь - пусть это останется в прошлом. Все хотим мира и тишины.

2014-05-31 16:28:05

Микола Паламарчук

Споконвіків вороги сунули на нашу землю, але найворожіші були з Тартарії, вони лізуть сюди завше і сьогодні теж.

2014-05-31 18:12:39

Елена Марс

Тут не можна не погодитись, бо все так і було, і читаючи такі вірші - серце кров"ю обливається, бо ж коли вже це все скінчиться...

2014-05-31 14:00:29

Микола Паламарчук

Не скоро. Ворог завше поряд, але будемо боротись і ми переможемо, я це знаю, я це бачу

2014-05-31 14:15:33

Елена Марс

Україна повинна гордитись такими людьми, як Ви.......

2014-05-31 14:24:54

Микола Паламарчук

Лєночка, Україна пишається нашими жінками, які народжують героїв - дівчат і хлопців. А я черпаю наснагу від них і в них навчаюсь. Слава Україні!

2014-06-12 19:25:46

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений