Автор: Микола Паламарчук
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2014-06-12 21:49:35
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Мої діти

Мої діти

Синів я двох маю
І дочку Оксанку.
Я їх відчуваю
Від ранку до ранку.

За них я молюся,
Шаманю, мудрую,
За долю боюся,
Майбутнє малюю.

А як зустрічаю -
Від радості млію,
Як сонце сіяю,
Зігріти волію.

Коли помічаю
В очах їх печалі,
Я гори звертаю,
Скорочую далі.

Дерева корчую,
Засвічую небо…
Поки не почую,
Що в них все як треба.

Я з ними радію
І з ними сміюся,
Щоб мали надію -
Я ревно молюся.

За діточок долю
Впаду на коліна…
За лапочку-доню,
За два моїх сина.

Синів в мене двоє,
А доненька одна!
Ось цю чашу свою
Я вип’ю всю до дна.

28 жовтня 2011 року

История cоздания стихотворения: