Автор: Микола Паламарчук
Тема:Иронические стихи
Опубликовано: 2016-04-18 21:54:02
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Лжецарство

Лжецарство

Не до тями, нащо боги
Шлють на нас споконвіків,
По роздовбаним дорогам,
Безпросипних дураків.

Їх столиці на болоті,
Прямо в лігвищі чортів.
Всі лукаві, плоть від плоті,
Ще зі предківських  часів.

Наплодились орди дикі
Із тих тванистих джерел,
Нареклися: „ми великі…“,
На гербі хижак-орел.

Їх девіз: війна-навала,
Щоб сусідів убивать,
На чолі брехливе жало,
Через слово „вашу мать…“

Як покій на ратнім полі,
Ходять браття на братів,
Але завше в алкоголі –
Від низів і до верхів.

Вони п’ють за все на світі,
Як звелить на вухо біс,
Ніч не думає й сіріти,
А у них свербить вже ніс…

Їх створило пекло? Висі?
Безсоромно всі мовчать…
Лжецарі чубаті, лисі
Женуть натовп воювать…

Йдуть полки невиліковні,
Гинути, як чорт звелів,
Гнилі душі, геморойні…
Хто ж цю нечисть сотворив?

18 квітня 2016 року

История cоздания стихотворения: