Автор: Микола Паламарчук
Тема:Гражданская лирика
Опубликовано: 2016-04-19 19:57:40
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Співай, мій краю
Конали чудь, татари,
Мордва і угро-фіни
Та інші дуремари
На стезях України.
Ми в січах воскресали
Гартовані, мудріші,
Раділи і співали
Без Каїна, у тиші…
Підступну різанину
Вчинили воріженьки,
Заплакала калина,
Як застогнала Ненька.
Камінною стіною
Муруємо заслони…
Стоять звитяжці мої,
Святіші за ікони.
Мов стражники, по степу
Ростуть нові кургани.
Зі затхлого вертепу
Розлазяться шайтани.
Безбожники з хрестами,
Безхатченки бродячі,
Роджені байстрюками -
Глухі, німі, незрячі…
Зборонимо, я знаю,
Ми Воленьку і Славу,
Наш край ще заспіває
В розквітчаній Державі.
19 квітня 2016 року
История cоздания стихотворения:
Уважаемый Михаил, я с Вами не согласен, что в ней нет дивной красоты. Дивная красота - это как раз и есть доброта, скромность и безоружность. Пусть будет счастлива Ваша дочь. А это добавит Вам здоровья и вдохновения. Спасибо за красивое и искреннее стихотворение. |
Рецензия от: Лысевич Сергей 2024-03-28 17:57:18 |
Ха-ха! Отлично! Спасибо) |
Рецензия от: Бориса дочь 2024-03-28 17:52:06 |
Уважаемый Михаил, чувствуется, что Вы держите руку на пульсе природы. Спасибо за подаренное удовольствие от прочитанного. |
Рецензия от: Лысевич Сергей 2024-03-28 17:49:21 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |