Автор: Микола Паламарчук
Тема:Философские стихи
Опубликовано: 2016-04-22 17:43:55
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Непощерблені шаблі
В молодих сто чудес у долоні,
Сподіванки на ратнім щиті,
Ще зажура не впала на скроні,
Непідвладна душа самоті.
Ще кохання долає висоти,
До верхів'я маршують шляхи,
Не обсіли рутинні турботи
І не лупають серце гріхи.
Плине час у рожевому світі,
Видається дива навіки,
Полум’яніє сонце в зеніті,
Всеньке лишень початок ріки…
Раптом зирк, пішли дітки до школи,
Потім внук поспішив до вінця,
Оглянешся і дякуєш долі,
Що немає почину кінця…
Та ми, браття, на своїй царині,
Ще майнем на баскому коні,
Не ховайте гнуздечки до скрині -
У колоні ми є головні.
Не сумуйте, друзяки, ніколи,
Що не всі підкорили щаблі.
Наша мудрість не впала додолу,
Не пощербились й досі шаблі…
22 квітня 2016 року
История cоздания стихотворения:
Уважаемый Михаил, я с Вами не согласен, что в ней нет дивной красоты. Дивная красота - это как раз и есть доброта, скромность и безоружность. Пусть будет счастлива Ваша дочь. А это добавит Вам здоровья и вдохновения. Спасибо за красивое и искреннее стихотворение. |
Рецензия от: Лысевич Сергей 2024-03-28 17:57:18 |
Ха-ха! Отлично! Спасибо) |
Рецензия от: Бориса дочь 2024-03-28 17:52:06 |
Уважаемый Михаил, чувствуется, что Вы держите руку на пульсе природы. Спасибо за подаренное удовольствие от прочитанного. |
Рецензия от: Лысевич Сергей 2024-03-28 17:49:21 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |