|
Автор: Людмила Притула
Тема:Исторические стихи
Опубликовано: 2018-05-16 14:31:03
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Чи то правда була, а чи ні,
Та літописи нашого краю,
Розказали легенду мені:
Місто – Сміла чому називають.
З посивілих прадавніх віків,
На долонях безмежних просторів,
За верхів’ям кремезних дубів,
Починалась легенда-історія.
Шелестіли дрімучі ліси,
Тясмин ніс свої води бурхливі.
В ті, славетні, минулі часи,
Козаки воювали сміливі.
Чорна хмара монголо-татар,
Пронеслася страшною бідою.
Юна дівчина по болотах,
Княже військо вела за собою.
Битва люта й кривава була,
Подолали тьму-тьмущу татарів.
Та пронзила ворожа стріла,
Їй смертельну наносячи рану.
Не змогли… не вберегли,
А як звати дівчИну не знали.
Так сміливою і нарекли,
В її честь наше місто назвали.
Гордовита й славетна в віках –
Мужня донька козацького роду.
Із стрілою стоїть у руках –
Символ мужності, волі, свободи.
2018р. травень
История cоздания стихотворения:
Просто чудово! До чого ж мальовнично, з великим почуттям описана звичайна, на перший погляд, подорож! Нових вражень і добрих пригод! |
Рецензия от: Владимир Рудов 2024-03-29 06:50:33 |
Как правдиво!!)) |
Рецензия от: Сніжана Назаренко 2024-03-29 06:00:53 |
У меня выступают слезы от
ваших строк. Спасибо! Вы очищает душу!!! |
Рецензия от: Сніжана Назаренко 2024-03-29 05:58:31 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |