Автор: Наталия Волынец
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2016-01-14 12:20:53
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Дійові особи:
1. Розпорядник свята
2. Маланка
3. Василько
4. Коза біла
5. Коза чорна
6. Ангел-проводир
7. Циган
8. Циганка
9. Козенята
10. Лікар
11. Господиня
Розпорядник свята:
Добрий вечір! Щедрий вечір!
То ж, топіть котли і печі,
бо сьогодні будуть гості,
щоб піднять за свято тости!
Пригощайте, господа ́рю,
та налийте повну чару,
а ми будемо співати,
зі святами вас вітати!
(виконується пісня "Добрий вечір тобі, пане господарю!")
Добре свято! Ще й багате.
На столі у кожній хаті
все поживне і смачненьке,
є гірке і солоденьке.
Діставайте всі припаси:
кваси, м'ясо і ковбаси,
розносоли, помідори
із холодної комори,
з хріном огірочки з бочки,
свіжі крашанки з під квочки,
та густе хмільне вино
без усяких ГМО! О!
Щоб всі бачили, що нині
справжнє свято в Україні!
Бо всі села і міста
Сина Божого – Христа
щиро, вдячно прославляють.
Звідусіль пісні лунають
на Землі і в небесах,
в божих храмах і серцях.
То ж, розкрийте душі щирі,
Божа благодать свята
увійде, щоб ми у мирі
возвеличили Христа,
і щодня ми відчували
щастя, радість від життя,
щоб серця нам звеселяли
позитивні почуття.
Циган:
Не самі до вас прийшли –
Зірка й Янгол привели.
Ми за ними поспішали,
бо вони напевно знали,
що в цій хаті нас чекали.
Циганка:
І чекали на Васи ́лька,
на Маланку, і не тільки,
на усіх, хто нині в дім
щастя принесе усім!
Світлий Янгол-проводир
і свята Різдвяна Зірка,
сійте світло, радість, мир.
Хай освятиться домівка!
(Янгол-проводир запалює свічки)
Циган:
Ну, а зараз зустрічайте
наших головних героїв,
і раденько привітайте,
та налийте їм напоїв.
Циганка:
Бо у горлі вже давненько
пересохло. Ми ж раненько
ходимо із хати в хату,
щоб усі раділи святу!
Господиня: (подає на розносі напої)
А у нас усе готове.
Пригощайтеся, панове!
Циган:
Ох, не пив уже давно
я таке смачне вино!
А тепер берусь до діла.
Де там наша файна діва?
Ось Маланочка чарі ́вна.
Хоч на вигляд дуже дивна...
А скажіть, який ваш вік?
Жінка Ви, чи чоловік?
А волосся справжнє? Ну-ка...
Ні, мабуть-таки, перука.
Маланка:
Не коректні запитання.
І не маю я бажання
інтерес задовольняти.
І не треба глузувати,
бо у мене охорона,
думаю, усім знайома.
Краща ніж у президента.
Тільки жде свого моменту.
Васю, кізки, козенята!
Ось компанія строката.
Василько:
Ми всі поряд, тут, Маланю!
Хто тут гудить мою паню?
Та вона, як Сонце, кра ́сна!
Як Луна на небі я ́сна!
Пишногруда. Довгонога.
Просто, як "звізда", їй-Бога!
Як вогонь вона гаряча,
хоч прикурюй цигарки.
І до праці не ледача...
Щось пішли не ті думки...
Ой, моя ж ти, люба киця...
Маланка:
Вася, Вася, не тулися,
Тут же діти, відчепися!
Василько: (порпається у штанях)
Ху! Мені аж жарко стало.
Та й отут щось заважало...
Маланка:
Що ти, Васю, з'їхав з глузду?
Василько: (дістає з кармана початок кукурудзи)
Та... сховав там... кукурудзу.
Мабуть, дірка у кармані.
Провалилася у штані.
Буду нею... посівати.
Тільки ж треба налузати.
Маланка:
А я думала... кричати.
Думала, що розум втрачу.
Вася в мене справжній "мачо"!
Василько:
Там, де ти, завжди і я.
Ми усі – одна сім'я!
Маланка:
А оце мої козички,
дві ріднесенькі сестрички.
Одна світла і пухнаста,
інша чорно-попеляста.
Ця розумна, хоч білява.
А оця моя чорнява –
та така вже гонориста,
а язик, як у артиста.
Коза біла:
Так, сестричка язиката!
Коза чорна:
Язиката, бо багата!
А у тебе козенята
жебракують по селі.
А вони ж такі малі.
Наплодились, як ті воші.
Мека: "Тьотю, дайте гроші.
Підем, купимо конхвєт.
І нашо пустили в свєт?
Батько б'є і п'є щодня.
Знов напився, як свиня.
"Бе" і "ме" сказать не може,
тільки хрюкає. О, Боже!
Вдома кормлять сіном, сіном...
гнилуватим, та ще й прілим".
Коза біла:
Я ж казала – язиката!
Що ж ти брешеш, як собака?
А які у тебе дітки?
Коза чорна:
В мене дітки, наче квітки!
Коза біла:
Не кажи, бо в тебе дітки
нишком бігають до тітки
у город, як дикуни.
Навіть з'їли бур'яни.
Все ногами потоптали
і додому повтікали.
У сестрички козенята
злі такі, як чортенята.
Коза чорна:
Наклеп! І брехня відверта!
Та диви яка ти вперта.
Маланка:
Ой-ой-ой! Зчепились кізки!
Вася, де там наші різки?
Обох будем лупцювати.
Василько:
Ні, ні, ні! Розбороняти!
Треба поміч, люди добрі.
Серед вас тут є хоробрі?
Циган:
Є! У нас тут табір цілий.
Василько:
Скільки вас? О, Боже милий!
Маланка:
Що ж ви робите, сестрички?
Ось, надулись, як індички.
Всіх людей ви полякали.
Галасню таку здійняли.
Коза біла:
Вона перша почала.
Ось поцілила у око.
Бачило це півсела.
Це ж по-свинськи і жестоко.
Коза чорна:
Це тобі, щоб не брехала
і у очі не плигала,
бо ти ріг мені зламала.
Коза біла:
От же клята!
Коза чорна:
А ти – м'ята!
Коза біла:
Ой, нічого вже не бачу!
Через неї зір я втрачу.
Кличте лікаря скоріше,
бо стає все гірше, гірше...
Всі:
Лікар, лікар!
Лікар:
Та, я тута...
Бачу бійка була люта
і запекла в цьому залі.
Що, мабуть, є постраждалі?
Маланка:
Та вже є, оці дві кралі.
Ледве їх порознімали.
Коза біла:
Мене першу подивіться.
Коза чорна:
Ні, мене!
Лікар:
Та не сваріться!
Очерьодность соблюдайте,
трішечки терпіння майте.
(оглядає постраждалих)
Так... Під оком гематома.
(торкається рога чорної кози)
Ні, не має перелома.
Слава Богу будуть жити!
Можете сто грам налити
їм обом, хоча б ковток,
щоб скоріше зняти шок.
Коза чорна:
Нє, нє, нє, коза не п'є,
бо козьол потом уб'є!
Коза біла:
Та, і я не буду пити,
буде голова боліти.
Маланка:
Помириться між собою,
вся біда спливе водою.
Коза чорна:
А ми зовсім не сварились.
Ми розігрували вас,
щоб усі розвеселились,
бо прийшов потіхи час,
після праці зимувати,
святі празники справляти.
Бо, коли весна прийде
у поля всіх заведе.
І піде життя по колу,
знов засіють землю голу,
щоб, коли прийдуть жнива,
не боліла голова
чим дітей нам годувати,
чим бу ́демо щедрувати.
Маланка:
То ж, щедруйте, а не стійте.
Житом, соняшником сійте!
Коза біла:
Сіємо, віємо, посіваємо.
Зі святами всіх вітаємо!
Коза чорна:
Сіємо, віємо, посіваємо.
Довгих літ усім бажаємо!
Василько:
Сіємо, віємо, посіваємо.
Зараз пісню проспіваємо!
Маланка:
Сіємо, віємо, посіваємо.
Бога славимо, не забуваємо!
Виконується пісня
"Р а д у й т е с ь !"
( різдвяна пісня )
Радуйся Земле, радуйтесь люди,
небо святкуй – народився Христос!
День цей ніколи ніхто не забуде,
віру живу не поглине хаос.
Свято прийшло у кожну родину,
в душах людей свята благодать,
а в небесах увесь час без упину
ангельські співи і дзвони дзвенять.
Бог дарував нам долини просторі,
гори високі, зелені ліси,
хмари і Сонце, Місяць і зорі,
і розуміння цієї краси.
Бог – наш Творець, а Земля – наша мати,
ми всі – насіння їх величних справ.
Будемо щиро завжди шанувати
тих, хто нам казку життя дарував.
Хай же у наших серцях не згасають
ВІРА, НАДІЯ, ЛЮБОВ до життя.
Хай увійдуть усі, хто бажають,
з Божим ім'ям у світ майбуття.
Хай люди славлять Божого Сина –
Бога богів і Царя всіх царів,
Зірка Різдвяна до нього стежину
освітлює нині й вовіки віків!
Ведучий:
Ми вас вітаємо, панове,
з Різдвом святим! І від душі
усім бажаємо ЛЮБОВІ,
бо один одному по крові
ми браття й сестри не чужі.
Нас всіх єднає доля спільна,
єдина праведна мета,
щоб Україна була вільна,
квітуча, незалежна, сильна,
для поколінь усіх свята!
Ми вам бажаємо НАДІЇ.
без неї простору нема,
в якому здійснюються мрії,
без неї темний морок сіє
зневіру, наче сніг, зима.
А з нею в серці розквітають
нові, яскраві почуття,
які до праці спонукають,
коли у душах щедро сяють
вони збагачують життя.
Ми зичимо вам мати ВІРУ
безмежну, світлу і живу,
глибоку, істинну і щиру.
Вона – гарант свободи, миру,
дає дорогу нам одну.
Цей шлях завжди веде до світла
за обрій веселкових мрій,
де зорі золотим намистом
на небі сяють урочисто
і Бог в обителі святій!
Всі:
А на цьому слові, бувайте здорові!
Радуйся! Ой, радуйся, Земле,
Син Божий народився!
Славімо його!
История cоздания стихотворения:
Коли доходить Слово до народу
сприймаю це, як нагороду.
(На фото творчий колектив БК. Я – Коза.)
Это стихотворение написано очень заботливой и сильной мамой, звучит, как молитва, в ярких лучах добра и надежды, а какая энергетика! Спасибо, Людмила! С уважением! |
Рецензия от: Михаэль Шон 2024-03-28 23:31:35 |
Спасибо, Александр! Добру - быть! И мир не за горами... |
Рецензия от: Ирина Венжега 2024-03-28 21:35:44 |
Чудесно, словно песня. Спасибо, Ира. С теплотой и наилучшими пожеланиями к Вам. |
Рецензия от: Таня Яковенко 2024-03-28 21:09:39 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |