Отсутствует

Автор: Наталия Волынец
Тема:Шуточные стихи
Опубликовано: 2018-01-13 01:38:16
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Свято Маланки 2018 р. (театралізоване дійство)

Дійові особи:

1. Розпорядник свята
2. Маланка
3. Коза
4. Василько
5. Лікар
6. Песик-міхоноша (талісман)
7. Циганка 1
8. Циганка 2

Розпорядник свята:    
Хазяї, пустіть до хати,
вас ми будемо вітати!

Коза:                              
Ми прийшли до вас у гості,
бо замерзли навіть кості.

Розпорядник:                
Та налийте нам чарчину,
щоб вспокоїти тварину.
Бо ця бісова козлючка
така вперта, як віслючка,
тягне нас у кожний двір.
Не коза, а хижий звір!
Біга, мека, як здуріла.
Це, мабуть, гарячка біла.

Коза:                              
Ой, за що ця кара Божа?
Я ж спокійна і хороша.
Це вони мене тягають
примусово, та ще й лають.
Від самісінького ранку
водять цю, свою... Маланку.
А у мене ж ніжки кволі,
у хребті страшенні болі.
Людоньки, я ж зовсім хвора.

Циганка 1:                    
От же клятая потвора!
    
Коза:                              
Бачте, як мене цінують?
А, буває, ще й лупцюють!
І не кормлять і не поять,
тільки доять, доять, доять...

Песик-міхоноша:       
Бреше, бреше, як собака!
Це така твоя подяка?

Коза:                               
Ти диви, таке мале,
а, як вовк скажений, зле.
Ні, не хочу більше жити.
Дайте горло промочити,
бо свідомість вже втрачаю.
Все, здається, помираю...
Рядно киньте на підлогу,
та віддам вже душу Богу.
Та скоренько вже, скоренько. (влягається)                
Щось не дуже тут м'якенько...
Добрі люди, прощавайте,
та спокійно вмерти дайте.
Ось пішли уже судоми...
Все, капець! Коза у комі!..

Песик-міхоноша:       
Лікаря гукніть скоріше,
бо здихає, ледве дише.

Лікар:                            
Розступіться! В чом проблєма*?
Переїла дерті, сєна?
Так... скажу відверто вам,
що живіт, як барабан.
Вона, часом, не вагітна?

Циганка 2:                    
Мабуть, ні, бо дуже літня.

Лікар:                            
Ну, тоді часу не гайте,
не баріться, дорізайте!

Коза:                              
Тю на тебе! Шо ти мелеш?
Як буцну дорогу встелиш.
Те ж мені ще Айболіт.
Подивись на мій живіт,
та хіба ж бо я вагітна?
Я ж, як та модель, тендітна.
Трохи прилягла спочити,
то давай мене «мочити»?
Від ворожої руки
вже пішла б на шашлики.
Я цього не потерплю!
Зараз взнаєш, що роблю
із такими лікарями.
Я шпиняю їх рогами!

Лікар:                            
Я профєсор. Осторожно!
І со мною так нє можна.

Коза:                              
Це якийсь вже цирк на «дроці»,
чесне слово, Коза в шоці.
Та який же ти професор? (погрозливо наступає на лікаря)    
Ти ж невіглас і агресор!

Розпорядник:                
Так, усі угомонились.
Ну, буває, помилились.
Та сама ти винувата.
Тут тобі не рідна хата,
захотіла вклалась спати.
Треба ж розум трохи мати.
Вибачте за це створіння,
це є непорозуміння.

Василько:                      
Молодець, оце вистава!
Але, будь така ласкава,
дай нам змогу привітати
хазяїв цієї хати.

Коза:                              
То ти теж на їхнім боці?
Вася, Вася... Коза в щоці!

Василько:                      
Привели до вас Маланку,

Коза:                              
Щоб зібрать грошей на п'янку,

Василько:                      
Щоб на неї подивились,

Коза:                               
І від жаху потом вкрились.

Василько:                      
Гляньте-но, яка краса!

Коза:                              
Тільки трішечки коса.

Василько:                      
На її модельні ніжки,

Коза:                              
Як мої кривенькі ріжки,

Василько:                      
На її дівочий стан,

Коза:                              
А пузело, наче жбан.

Василько:                      
Ви цю дєвочку впізнали?

Коза:                               
Щойно з траси підібрали.

Маланка:
Годі з мене глузувати!
Скільки можна з року в рік
так мене перевдягати,
щоб не міг ніхто вгадати
жінка я, чи чоловік?!

Коза:
Не реви, не треба сльоз,
перевірим, нє вопрос!
Пане дохтор, приділіть
нам увагу й поясніть:
це Маланка, чи Мелан?

Лікар:
Я скажу відверто вам,
що осмотр мій візуальний
робить висновок пєчальний.
Це не жінка, однозначно!

Коза:
Боже мій, аж стало лячно!
Скільки ж треба ще грошей
нажебрати у людей,
щоб із нього, чи із неї,
щось зліпити тіпа «феї».
Треба ж «хвостик» відрізати,
силікон у груди пхати,
розгладити целюліт,
що спотворив цей живіт.
Ці пластичні викрутаси,
мабуть, роблять тільки аси.
Просто відчуваю муку,
грошей треба цілу купу.

Василько:
І не гривні, а «у. о.»

Коза:
Справді? Вау! Та ти шо?!
Дайте, люди, валідолу!
Коза в шоці! І до долу
щас звалюся, чесно слово.
Це ж капець моєму шоу!

Маланка:                       
Із Козою щось вже вдійте,
хай заціпить!

Коза:        
І не мрійте.

Маланка:                      
От вже язва-виразка.

Коза:                              
Тьху на вас! Сама така.
Ви на неї подивіться...

Розпорядник свята:                
Ми ж у гостях, не сваріться.
Все, скінчили сперечання,
зараз будуть привітання.

Маланка:                       
Ми бажаємо цій хаті,
щоб були усі багаті,
щоб водились грошенята,
кури, свині і телята.
Стільки днів ясних родині,
скільки цвіту на калині.
Зичим успіхів і фарту
та життєвого азарту,
миру, злагоди і віри,
а любові, то без міри,
ще й здоров'ячка міцного
від щедрот святого Бога!
Тим, хто добре серце має,
Бог завжди допомагає.

Василько:                      
Давай, Кізко, не лінися,
по кімнатах пробіжися.
Там, де Кізочка походить,
навіть півень яйця родить.

Песик-міхоноша:       
За оці слова хороші
грошей дайте Міхоноші.

Коза:                              
Нє, ви бачили? Поїзд їде – воно лізе.
«Бе» і «ме» сказать не може –                                        
записалось в Міхоноші.
Десь блукав по смітникам,                                        
а тепер наш талісман.                                        
Не давайте псові гроші,                                        
в нього от-такенні воші.
І до вас, шановний пане,                                        
привели його цигани.                                        
Їх пустили необачно,                                        
щось поцуплять, однозначно.
Дайте Кізочці грошей.                                        

Циганка 1:                    
От зараза! Геть з очей!

Коза:                              
Ти, напевно, з дуба впала?
Нащо пана налякала?

Циганка 2:                    
Та не слухайте дворогу. (звертається до Кози)                        
Перетнеш мені дорогу,
я тобі таке наврочу!..                                        

Коза:                               
Ой боюся, ой не хочу...

Циганка 1:                    
Якщо будеш заважати –
на мороз підеш із хати.

Коза:                               
А мені на це плювати!

Циганка 2:                    
Ви на неї не зважайте,
а скоріше руку дайте,                                        
я на ній поворожу,  
усю правдоньку скажу.

(імпровізоване ворожіння циганки)

Коза:                              
Вже змокріли наші шуби.
І Меланка квасить губи.                                        
Цигель, цигель, йти вже час,                                        
інші теж чекають нас.                                        
То ж скоріш віддячте, пане,                                        
дайте мани, мани, мани.                                        
Замість всіх отих конхвєт                                        
нам пожертвуйте монєт.                                        
А за повний міх монєт                                        
навіть сбацаєм... балєт.                                        
Я «капусту» обожаю!                                        
Я від неї глузд втрачаю.
І за неї вам лишаю                                        
свій автограф в подарунок,                                        
цей яскравий поцілунок. (цілує)                            
Щастя вам на много літ.
Дякую за все. Привіт!

(Господарі кличуть гостей до столу)

Коза:                            
Ми не п'ємо, ми ж артисти,
краще дайте попоїсти.
Ми у торбу все складемо,
та, мабуть, уже підемо.
бо, скажу відверто вам –
голова, як барабан.
На підборах мої ніжки
стали, як кривенькі ріжки,
і живіт вже не бурчить,
а від голоду пищить.
Він до здоху хоче їсти,
ноги де-небудь присісти.

(Хазяйка складає гостинці у торбу Міхоноші,
а господар наливає гостям по чарчині)

Коза:                              
Вибачте, Коза не п'є,
бо козьол потом уб'є.
В нього, знаєш, які роги?
Довжелезні, як дороги,
шо у небо аж ведуть,
і ростуть, ростуть, ростуть...
Головне, що він не знає,
шо він хмари розганяє.
То ж без мене, друзі, пийте,
а мені сітра налийте.
В мене алкогольний пост.
Та скажу вам файний тост:
«Пийте за чарівні ноги
і за офігенні роги!»
Все! Давайте вже втікати.

Розпорядник:
Треба ж пісню заспівати.                

(Виконується пісня)

Розпорядник свята:    
Ми прийшли до вас у гості,
щоб сказать слова ці прості,
щоби ви їх не забули
й радість у душі відчули.
Час летить, на жаль, невпинно.
Ви приймали нас гостинно,
ми вас щиро шанували,
а тепер підемо далі.

К і н е ц ь

История cоздания стихотворения:

(На фото творчий колектив БК. Я – Коза.)
* У творі використаний територіальний діалект і суржик. Деякі слова з "місцевими" наголосами.

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 660

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 4.

Владимир Бондаренко

Цікава робота, Наталіє! Подивіться ще мій коментар на Вашій сторінці у ФБ:)

2018-02-06 16:17:17

Наталия Волынец

Дякую, Володю!

2018-02-08 22:03:55

Стрега

Класс! Вот бы хоть одним глазиком....

2018-01-15 03:17:28

Наталия Волынец

А у Вас, что, один глазик? Можно ж и двумя.

2018-01-15 03:30:46

Стрега

Далековато будет... разве что прищурясь

2018-01-15 10:33:13

Тетяна Лавинюкова

Дякую за привітання - то чудове святкування!
У таке величне свято до вас варто завітати!
Там Василько і Маланка,
Там культурно все - не п'янка!
А козичка - люба й мила
Добре знає своє діло!
Нагодився доктор вчасно -
Словом, все було прекрасно!
Ворожіть добро, циганки!
Чудо-свято від Маланки!

Дякую шикарній Козі - Наталці Волинець!!!!! Кожного року - новий сценарій!

2018-01-13 11:59:09

Наталия Волынец

У ті часи, коли була Козою
й мене водили люди по селу,
співала я медовою бджолою
і працювала не за похвалу.

Час сплинув... "Бе" і "ме" сказать не можу.
Дав голос Бог, то й він його забрав.
Тепер я навіть в люди не виходжу –
нема бажання. Час немовби став...

Іде війна, нема в країні миру,
тож не до свят і радощів мені.
Десь загубила поетичну ліру,
без неї тоскно проминають дні.

Але ще маю довгі гострі роги!
Кажу: "Москва-Сарай, умерь свой пыл!"
Чекаю я на свято Перемоги,
бо маю віру, дух і трохи сил.

Цьогорічна Коза вийшла трохи "балуваною" і агресивною... Дякую за відвідини.

2018-01-15 02:56:51

Тетяна Лавинюкова

2018-01-15 11:13:04

Василина

Супер!!! У нас водят козу, но не так интересно.
Заберу в копилочку, предложу своим, может разыграют такой спектакль, если Вы, Наталья, не против.

2018-01-13 11:35:49

Наталия Волынец

Спасибо за отзыв. Раньше, когда работала худруком в ДК, искала материал для мини-спектакля. Не нашла такого, чтобы захотелось сыграть самой. Вот и пришлось взяться за дело. Это ссылка на прошлогодний сценарий, мне он больше нравиться. Импровизируйте.
http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47446&poem=194381

2018-01-15 03:09:06

Василина

Благодарю! Обнимаю с любовью!

2018-01-15 07:51:52

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений